Любі друзі, поступ у чеснотах і духовному житті залежить від Божої ласки й вашого серйозного рішення. Господь Бог завжди дає свою ласку тому, хто про неї просить і з нею співпрацює. Брак її завжди спричинений нашою недбалістю її використовувати, тобто з нею співпрацювати. Ваше намірення буде стійкішим, коли одержите від Господа більше ласки в тому напрямі. Щоб це осягнути, нам треба постійно щиро молитися, частіше приступати до Св. Тайн і з відданням на поміч Божу приймати всі прикрості й терпіння, тобто ті хрести, що Господь у своїй доброті нам посилає. Підкріплені тим всім, ми зможемо краще слідувати за нашим наміренням протягом кожного дня. Не вистачає зробити добре намірення вранці, тому нам треба його відновляти, а то й кілька разів протягом дня. Застановімось тепер, як ми поступаємо в такому напрямі? Це, очевидно, є кращим, як знеохотитися й перестати ставити собі на початку дня добре намірення. Коли нам не вдалося його задержати одного дня, то не можна знеохочуватись, але другого дня знову постановити зробити намірення й старатись держати його протягом того дня. Так треба робити кожного дня й ніколи не знеохочуватися. То правда, що кожен може робити добрі намірення, бо це є легко робити, важче приходиться їх впроваджувати в життя, чого не кожний може без особливого зусилля виконати. Тому стараймося вправлятись щодо того, тобто не знеохочуймося зараз, коли нам не вдалося вдержати нашого намірення протягом дня. Радше вправляймося, роблячи наново добрі постанови, коли ми не могли цього з попереднім наміренням осягнути.
І коли так будемо вправлятися, то остаточно при Божій помочі осягнемо, й це буде для нас найкращим доказом, що ми стали справжніми християнами.
Якщо ми боїмось знов зачинати, або якщо ми знеохочені нашим браком успіху, причиною цього є те, що ми не розуміємо, що діється в нашому щоденному житті. Напевно, тут бракує нам помочі Господа Бога, без допомоги якого ми не в силі нічого зробити. Ісус Христос підкреслює цю правду слідуючими словами: "Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня" /Ів. 6, 44/. Тож довірмось Божому провидінню, яке ніколи нікого не може завести, ні опустити. І тоді зможемо з повною надією звернутись до наших щоденних намірень, будучи певними Божої помочі, й тоді, напевно, відновивши наші намірення, доведемо їх до успішного кінця. Коли ж навіть у тому випадку не вдасться здійснити нашої постанови, не розпачаймо, але починаймо знову з початку. В нас повинно бути переконання, що ми зробили все, що тільки змогли, а що не довершили того, то не тому, що в нас не було доброї волі, але тому, що була заслабка воля. Треба нам знати, що Господь судитиме нас не заради наших успіхів, але радше заради наших старань. Бо хоч ми і не осягнули того, що наміряли, то все-таки була в нас добра воля, лише сили наші були заслабкі. Про те вже говорить св. Апостол Павло: "Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні, бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені" /Рм. 7, 14-20/. Бо бажання не починати знову виконувати намірення походить від нашої гордості, яка боїться поразок. Гордість бажає швидких безпосередніх успіхів і зараз же зневірюється неуспіхами, в той час коли Господь вдовольняється нашими стараннями, хоч і неуспішними.
Стараймося лише бути чесними, а тоді будемо й покірними. Робімо щирі намагання, але не знеохочуймося, коли вони нам не вдадуться. Просімо Господа Бога про Його ласку, з нашого ж боку стараймось, а все інше залишімо Господеві. Бо той, хто по мимо неуспіхів знову старається. - милий Богові, й Господь ніколи його не покине й не заведе.
Розважмо:
Чи ми досить відважні, щоб по неуспіхах знову розпочати відновлювати наші добрі намірення й постанови кожного дня й щиро старатися їх реалізувати? Якщо так. то поміч Господня нас не заведе. Наші недоліки й вади будуть поволі зникати, а ми будемо набувати в практичному житті протилежних їм чеснот. Якщо наприклад, у нас є вада лінивства, нам краще її позбутися шуканням нагоди доконувати добрі діла. І так треба робити й з іншими вадами.
Молитва:
Спасителю мій добрий, дай мені все, що є конечним, щоб поборювати мої злі вади й поступати в противних їм чеснотах. Коли ж мені треба зробити відповідні старання, допоможи, щоб я задовго не зволікав і не відкладав виконання доброго діла. Бо воно є для більшої Твоєї слави та для мого особистого добра. Тож тепер, Господи, я починаю й починатиму все, бо Ти того хочеш і воно є на прославу Твойого імені. Амінь.