Любі друзі, коли у вас чиста совість, вам нічого боятися смерти. Легше й краще уникати гріха, ніж утекти від смерти. Остаточно смерть є нічим іншим як закінченням нашої туземної мандрівки й нашого вигнання, далеко від нашої батьківщини, Небесного Царства, нашої мети й вічного щастя в Бозі і з Богом. Кожен із нас, навіть у цьому коротенькому житті, переконався, що на землі не можемо знайти повного щастя. Ми цілий час є не вдоволеними, без огляду на те. скільки розкошів ми на землі знаходимо. Чому, спитаєте? Бо серце наше шукає й нудьгує за Господом Богом, який єдиний може заспокоїти наше ненаситне серце. Він бо вложив у наше серце бажання за Собою самим, і ми ніколи не зазнаємо повного щастя, аж доки Його не осягнемо й злучимось із Ним. Св. Августин пояснив нам цю нудьгу й шукання за Ним, нашим Богом і Творцем, такими словами: "Господи, Ти створив мене для себе, й неспокійне моє серце, аж доки не спочине в Тобі, о Боже!"
Мудра людина часто розважає про годину свого відходу з цього світу, щоб бути приготованою до цього кожного часу. Сирах радить нам думати про час нашої смерти, запевняючи. що це захоронить нас перед гріхами: "У всіх ділах твоїх пам'ятай про свою кончину - повіки не згрішиш" /Сир. 7. 36/. Страх перед страшним Божим Судом і перед вічними муками в пеклі захоронить нас перед спокусами, які, хоч може, й сильні, все-таки не зможуть устоятися перед страхом на згадку того, що нас може чекати, коли призволивши на них, ми могли б бути Господом покликані перед Його Суд. Коли бажаємо подобатися Господеві, то стараймось бути такою людиною, якою ми бажали б бути в годину смерти й появи перед Ним після смерти. Тож стараймось добре жити, а тоді смерть застане нас спокійними, повними надії на Господа й відданними на Його святу волю. В тій цілі нам треба кожного дня старатися легковажити земними справами, найперше грішними розкошами и приємностями, воднораз же вправлятися в чеснотах, робити добрі діла, вправлятися в ділах покути, бути готовими слухати авторитету, тобто наших настоятелів. Нам треба вправлятися н самоопануванні, терпеливості, зносити противенства й терпіння заради любови Бога, а також заради нашого спасіння.
Розважмо:
Добра, спокійна совість запевняє нас, що ми дійсно щиро старались пізнати, чого Господь вимагає від нас, і старалися в міру наших спроможностей це впроваджувати в життя. Такій людині Господь дає свій спокій, що про нього Спаситель згадує: Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його" /Ів. 14,27/. Інші люди розсіваються своїми заняттями. туземними справами й тому не мають часу застановитись над своєю душею. Тож як не мали такого душевного спокою за час туземного, не матимуть його навіть у час смерти.
Молитва:
Мій добрий Спасителю, сподіваюсь Твоєї допомоги в пізнаванні Твоєї святої волі й послідуванні їй у моєму щоденному житті. Може, я буду мати менше розкошів, якщо слідуватиму за бажанням Твоєї волі, але зате я буду мати Твій мир, який є більшим, ніж будь-яка розкіш. Якщо мені трапиться в моєму самолюбстві не сповняти Твоєї волі й грішити, допусти, щоб моє сумління не давало мені спокою, але переслідувало мене так довго, аж доки я не поверну до Тебе. Бо Ти, Господи. є Богом ласкавим, люблячим Батьком, який бажає тільки добра своїм сотворінням. Ти бажаєш спасіння усім без винятку, навіть найбільшим грішникам, як це заявляєш устами пророка Єзекиїла: "Клянусь, як от я живу, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Допоможи мені позбутись любови до цього грішного світу та його світових розкошів і справ, та повернути до Тебе, мій Боже, і моє все. Амінь.