Одного дня ми будемо мусіти здати рахунок з цілого нашого туземного життя. Ми всі станемо перед Богом - справедливим суддею, який бачить усе й знає все, перед Ним ніщо не є скритим. Його не можна ні підкупити, мі умолити, та й Він не приймає жодних оправдань. Після смерті всі ті. що вмерли з важким гріхом на душі, не знайдуть в Його очах ніякого милосердя. Лише тепер, за життя, ми можемо користати з Його доброти й узискати виправдання наших гріхів. Хто тієї доброти Божої за своє життя не використав, той пропав навіки. Так заявляє Господь: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника, бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам помирати, дому Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Коли ж ми не поправимось за життя, тоді жде нас страшна Божа справедливість. Чи ми справді є такими нерозважними людьми, що відкладають час своєї поправи на пізніше, коли те прощення можна так легко одержати? Якщо ми так відкладатимемо нашу поправу й прохання прощення наших гріхів, тоді як зможемо з гріхами появитись перед Його обличчям? Ми, що так дуже боїмось стати перед розлюченим нашим ближнім - людиною, як тоді зможемо стріти всемогутнього Бога з усіма нашими проступками на душі? Про Бога месника, або радше справедливого грізного Суддю, розказує Лист до Євреїв: "Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви, але якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників. Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках. Наскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав Кров Завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив? Знаємо того, хто мовив: "До мене належить відплата, я відплачу!" І ще: "Господь судитиме народ свій. Страшно впасти в руки Бога живого!" /Євр. 10, 26-31/.
Було б добре й розумно приготовлятися до такого страшного Божого Суду вже сьогодні. Він буде для нас набагато легшим, коли поправимось і почнемо жити так, як Бог цього від нас вимагає. В день суду вже не буде ніякого виправдання й ніхто не зможе оборонити нас перед страшним Суддею. Кожен матиме досить клопотів зі своїми провинами та проступками. щоб могти заступитися за когось другого. Тож коли ще є час. вживаймо наших маєтків, щоб помагали нам тоді, коли появимось перед Господом на Суді. Ісус Христос радить нам це робити, кажучи: "...кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні" /Лк. 16,9/. Це означає: уживайте мудро ваших маєтків, творіть добро, помагайте ними тим, що в біді й потребі, й у той спосіб наче купляєте собі в Господа Бога Царство Небесне. Чи як поясняє Спаситель: "Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце" /Мт. 6,19-21/. В той спосіб здобуваємо дві речі. Найперше, роблячи добро другим людям і позбуваючися земних дібр, разом із ними позбуваємось і прив'язання до них, бо їх уже не будемо мати. А роблячи добро, складаємо собі скарби в небі, які боронитимуть нас перед Господом-Суддею.
Розважмо:
Як довго ми на землі, тобто, як довго живемо, все, що робимо, вспомагає нас перед Богом; наші старання жити згідно з Божими Заповідями, наш жаль за гріхи й постанова поправи мають силу очистити нас від гріхів. А Господь, як ми вже чули в пророка Єзикиїла, готовий пробачати нам усі гріхи, коли ми лише від них відвертаємось і звертаємось до Нього. Але це все тратимо, коли відкладаємо поправу наших гріхів, бо смерть може неочікано заскочити нас, і після неї вже буде запізно жалувати за гріхи й старатись поправитися. Бо тоді наша душа наче закам'яніє й у такому стані, в якому була в хвилі смерти, зостанеться повіки. Коли була в стані ласки Божої освячуючої, такою постане, втішаючись у Бозі відвічним щастям; коли ж зійшла з цього світу в гріхах, такою зостанеться в пеклі серед страшних пекельних мук.
Молитва:
Спасителю мій Ісусе, допоможи мені думати про мої гріхи й жалувати, що ними я образив Тебе, найбільшого добродія і люблячого Батька. Дай мені силу, щоб я був щирим у своїй постанові вже більше не грішити, але жити до кінця мого життя згідно з Твоїми Заповідями! Дай, щоб ангели Твої святі стерегли мене перед упадками в гріхи й допомагали творити добрі, на небо заслуговуючі, діла. Навчи мене, як жалувати за мої попередні провини, щоб я не потребував терпіти за них у пекельному вогні. То правда, що я повинен це все робити з любови до Тебе. Але Ти знаєш, яким самолюбом я є, так що мені любови не все вистачає, тож, може, страх перед терпіннями пекла допоможе мені остерігатися гріхів. Амінь.