Любі друзі, для тих, що ціле своє життя були вірними Заповідям Божим, день Страшного Суду не буде днем грози й страждань, але напроти, днем радощів і щастя. Знак хреста появиться на небозводі, що буде знаком приходу на землю Сина Чоловічого, справедливого Судді. Появиться і сам Суддя в оточенні ангелів і святих, згідно зі Святим Письмом: "Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді Він сяде на престолі своєї слави" /Мт. 25,31/. Перед Ним зберуться всі люди. Всі, що були вірні за життя, стануть перед Ним із великим довір'ям і радістю, пригадуючи собі Його молитву: "Та не лиш за цих молю (тобто за Апостолів), але й за тих, які завдяки їхньому слову увірують у мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об'єднані..." /Ів. 17.20-21/. "Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де і я, щоб і вони були зо мною та й бачили мою славу, яку Ти дав мені" /Ів. 17. 24/.
На тому Суді праведні стоятимуть перед тими, які переслідували їх і знущалися над ними за життя. Ті, що терпеливо зносили терпіння від своїх мучителів, які їх несправедливо судили, щоб тепер їх також судити. Як це пообіцяв Спаситель своїм Апостолам, коли св. Апостол Петро запитав Його: "Ось ми покинули все й пішли за Тобою; що будемо за те мати?" Ісус відповів їм: "Істину кажу вам: Ви, що пішли за мною; як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля" /Мт. 19, 27-28/. А тоді додає ще: "І кожний, хто задля мого імені покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину" /Мт. 19, 29/. Вбогі й покірні будуть повні щастя й радощів, а горді й самолюби та ті, яких цей світ любив і почитав, будуть мати причину боятися.
Застановімось на хвилину над цією страшною годиною, коли перед цілим родом людським буде все відкритим: всі діла, слова, гадки й бажання. Силою, даною Спасителем - Найвищим Суддею, кожен із нас, там присутніх, проникне й пізнає усе життя всіх людей, із їхніми добрими й злими ділами. Ніщо, навіть найменша гадка чи бажання, не скриється перед очима чи знанням усіх. Там ми будемо знати все про всіх людей, але й вони також будуть знати все про нас, як всемогутній Господь Бог. Подумаймо тепер, як ми будемо почуватися, коли наші батьки, вчителі, наші настоятелі й підвладні, наші приятелі й вороги будуть точно знати всю правду про нас? Пізнають усе, що ми робили самі чи з другими, публічно чи при замкнених дверях, скрито в нічній темноті. Довідаються про наші гадки й бажання, навіть найбільш скриті й інтимні речі, що ми держали в глибині наших сердець, бо й ми самі їх встидалися. А тепер про те дізнається увесь світ! Розважмо, що за встид покриє наші лиця, що за відчай огорне наше серце, коли всі будуть глядіти на те все, а тоді звернуть погляд на нас. Багато людей проситимуть, щоб гори впали на них, щоб земля поглинула їх, і щоб вони в той спосіб уникнули того сорому. Але, на жаль, ніщо з того не станеться, й вони будуть змушені так стояти на позорищі всього людського роду. І це ще не кінець того горя. Найгіршою карою буде, однак, проклін грізного Судді й відлучення всіх грішників від Обличчя Спасителя. того, якого кожна людина ціле своє життя шукала, за яким цілий час нудьгувала, й який мав бути її найвищою нагородою. А тепер Він відкидає її від себе, й то не на якийсь коротенький час, а на цілу вічність. Тоді, розказує Св. Євангелист Матей: Суддя "відлучить їх одних від других, як Пастух відлучає овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч" /Мт. 25, 32-33/. І призначивши праведних до Царства Небесного, відкине від себе навіки грішників словами: "Ідіть від мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові та його ангелам; бо я голодував, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене" /Мт. 25, 41-43/. На їхнє питання, коли вони Йому не послужили, відповіддю Спасителя буде: "Істинно кажу вам, те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, - мені також ви того не зробили. І підуть ті на вічну кару, а праведники - на життя вічне" /Мт. 25, 45-46/.
Розважмо:
Тепер уже праведників не будуть вважати за дурнів могутні світа земного, бо вони побачать, що сталося з тими, що не терпіли, але бенкетували ціле своє життя. Вони замовкнуть і зануряться в свої терпіння, а праведники втішатимуться й будуть радуватись своїм щастям, огляданням безконечної Божої краси. Атеїсти й великі грішники будуть сумувати, й той смуток зостанеться з ними цілу вічність, у той час коли праведники радітимуть. Навіть їхні гріхи Господь зверне на їхню славу, бо Він покаже всім, що вони мали такі самі труднощі, що й інші люди, сповняючи Божу святу волю, однак, помимо їхніх немочей, упадків і гріхів, вони знову жалували й повертались до Господа й за Божою допомогою повернули до Нього. Там воші дякуватимуть Спасителю за всі терпіння й труднощі, які перенесли за життя. На них покаже Господь свою силу. мудрість та свій маєстат. Як ріка, що пливе вперед і ніколи не повертає й так доходить до моря, так само й дні нашого життя йдуть постійно, аж доки не дійдуть до дня Страшного Суду. Той день направить усі неправильні гадки й ідеї людства. Він буде днем правди, тріумфом святости. Тож подумаймо, чи хочемо прямувати далі так, як ми досі йшли, або може застановимось і завернемо з дороги, яка не веде до вічного щастя, але на вічну погубу? Розважмо й направмо нашу дорогу, щоб вона довела нас до щасливого кінця, а не до того, до якого веде нас теперішня дорога.
Молитва:
О Ісусе дорогий, мій Суддя. Не будь моїм Суддею на Страшнім Суді, але Спасителем. Я обіцяю поправити моє життя, щоб нагла смерть не заскочила мене в гріхах і не завела в пекельну безодню. Я хочу підкорити мої гадки, бажання й ціле моє тіло під Твій Божий Закон. Я бажаю жити так, як навчає мене Твоя обручниця, Церква Свята. Повчи мене, як Ти бажаєш, щоб я жив, і допомагай мені, щоб справді жив згідно з Твоєю волею, бо тоді не треба буде боятись пекла із його страшними муками. Й Твій справедливий суд не осудить мене, але виправдає. А Ти не відкинеш мене від свого лиця, але приймеш до свого Небесного Царства, де цілу вічність зможу оглядати безмежну красу Твою, мого Бога в Трійці єдиного. Амінь.