Любі друзі, якщо ви бажаєте поступати у вашій дорозі до неба, зберігайте у вашому серці святий страх перед Божою справедливістю. Самозрозумілим є те, що ми повинні боятися, щоб не зробити собі чогось злого. Коли ж грішите, тоді робите себе предметом Божої справедливосте. Бо Господь, відвічна правда, не може прийняти вас за добрих. коли ви зробили себе злими, поповнивши гріх. Тому держіть під контролем ваші пристрасті й не давайте себе звести неконечній чи небезпечній пристрасті. Святий страх Божої караючої справедливости допоможе вам бути вільними від неволі земних пристрастей. Це не є дуже мудрим втішатися земними радощами й забувати про духовні потреби. Але навпаки, ми повинні вважати. щоб живучи таким земним життям і вживаючи грішних утіх, ми часом не втратили Божу ласку. Бо без неї ми не зможемо осягнути досконалого життя й вічного щастя в небі.
Коли наша любов до Господа Бога не є ще досить сильною, щоб здержати нас від творення зла, тобто від гріха, хай страх перед стражданнями пекла, його вічним вогнем захоронить від гріхів. Людина, в якої немає того святого страху Божої справедливої кари, не буде довго творити добро. Вона дуже скоро попадає в тенета диявола, не будучи досить уважною в оминанні спокус. Цей страх Господній є святою ласкою Божою, бо його дав нам Господь Бог, щоб допомогти нам у нашій дорозі до Нього - нашої остаточної мети. Він робить нас сильними в боротьбі проти спокус і проти нерозумних та самолюбних бажань.
Треба нам знати, що навіть святі, з їхнім великим довір'ям і упованням на Господа Бога, мали великий страх перед грізною Божою справедливістю! Бо Господь, хоч безмежно любить нас, свої сотворіння, все-таки ненавидить гріх і всяке беззаконня, тож коли його бачить на душі якоїсь людини, мусить її карати. Не тільки щоб помстити зневагу, яку Його Святому імені наніс гріх, але також, щоб тою карою спонукати грішника до каяття. Тож коли навіть святі були дуже обережними, та й помимо їхньої святості покірними, то наскільки ми, що вважаємо себе праведниками, хоч ще не дуже утвердженими в добрі, мусимо стерегтися й молити Господа про поміч у спокусах.
Розважмо:
Якщо наша любов до Бога не стримує нас від гріхів, то причиною цього є те, що наше самолюбство є засильним у тих моментах. Але навіть у тих випадках може нам допомогти гадка про смерть та Божу караючу справедливість. Бо хоча Господь є безмежно люблячим нас батьком, все-таки за зло - за гріх - він мусить карати, заради своєї справедливості. І нерозумна та людина, що не хоче розважити, яку шкоду може нанести їй легковаження Закону Божого. Тому-то кажеться в Святому Письмі: "Страх Господній - початок мудрости" /Прип. 1, II/, бо він здержує людину від гріха й веде до праведного й святого життя
Молитва:
Мій Боже й Господи, я не смію задуже полягати на Твою любов до мене, щоб забувати про Твою безмежну справедливість. Бо хоч і любиш Ти мене своєю Божою безмежною любов'ю, але то тільки в тому випадку, коли я остаюся вірним Твоїм Заповідям. Як Ти сам казав, що прийде час, коли Ти будеш судити і відплачувати людям згідно з їхніми ділами: "Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми, й тоді віддасть кожному згідно з його ділами" /Мт. 16, 27/. Моїм бажанням є вживати Твої дари, щоб побільшувати мою любов до Тебе, й тим способом бути більше гідним Твоєї любови. Дай мені зрозуміти, що мені треба буде колись здати рахунок з усіх моїх діл, коли Ти прийдеш і покличеш мене на свій страшний, але справедливий Суд. Це мені допоможе бути уважним і оминати всяку небезпеку, яка може звести з правої дороги і довести до гріха. Але Ти знаєш, Господи, яким слабким я є та немічним. Я все обіцяю поправитися й усе попадаю в ті самі гріхи, бо ті земні приємності мають завелику притягаючу силу для мене! Тому зглянься наді мною й допоможи мені! Пошли мені в час спокуси гадку про Страшний Суд і про те, що на ньому всі наші, навіть найтайніші, діла чи вчинки будуть виявлені всім людям. Хай цей встид задержує мене перед призволенням на спокусу. А як і це не помагає, тоді пригадай мені страшний всепроникаючий пекельний вогонь, який палитиме мене повіки за мої гріхи. Тому що Ти, Господи, створив мене для себе, я ніколи, ніде не зможу знайти ні спокою, ні щастя, як тільки в Тобі. Ти, Господи Боже, так дуже бажав мене мати із собою в безмежному щасті, що Ти Сина свого Єдинородного не пожалів, але віддав його заради мене: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним" /Ів. З,16/ Як Ти, Отче Небесний, показав нам свою Божу любов, жертвуючи свого сина за нас, так і Він, з любови до нас, віддав себе на страшні муки й ганебну смерть на хресті. Ти, Небесний Отче, "не послав у світ Сина, щоб світ засудити, лише Ним - світ спасти" /Ів. З,17/. Заради Твоєї любови до мене. Господи, хорони мене, не дай мені віддалитися від Тебе, але своєю силою радше забери мене з нього, ніж щоби я образив тебе гріхом. Ти сказав: "Якщо ви любите мене, то мої заповіді берегтимете" /Ів. 14, 15/. "Бо той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Амінь.