Любі друзі, як може розумна людина віддатися повністю розкошам туземного життя? Вона недооцінює нещасного положення своєї душі, ані скороминущого вдоволення від тієї розкоші. Люди не задержуються, щоб розважити й застановитися над поверхнею їхньої щоденної діяльності. Не знаючи дійсного стану своєї душі, вони сміються замість плакати й сумувати над ним. Щасливою є та людина, яка старається позбутися усіх тих розсіянь життєвих, які перешкаджають їй глянути прямо на дійсність життя і повзяти плани, щоб те, що невідповідне, відкинути й справді зайнятися справами своєї совісти. Ми ж, бачачи, що ми не є на правій дорозі, стараймось сокрушити наше серце, що є конечним, щоб облишити життя, яким ми досі жили, і розпочати нове, згідне зі Заповідями Божими. Що значить сокрушення серця? Це глибокий і щирий жаль за наші гріхи, який не тільки являється й проминає, але який остається в нашому серці й постійно діє. Святе Письмо згадує про таке сокрушення серця, говорячи про св. Апостола Петра, який тричі відрікся Христа перед численними свідками в палаті Каяфи. Воно каже: "Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь сказав йому: "Петре, перше ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі". І вийшовши звідти, заплакав гірко" /Лк. 22. 61-62/. Церковна традиція передає, що з того часу Петро, почувши спів півня, плакав гірко, жалуючи й оплакуючи свій гріх, так, що, кажуть, ті сльози зробили дві глибокі борозди на його обличчі. Такий жаль не є сумним і пригноблюючим жалем, без надії на прощення провин, щось подібного, як його мав Юда, але жаль, який розумно признає свої провини воднораз із рішучою постановою робити все, щоб поправитись і більше їх не робити. Тому що сокрушення серця походить від пізнання, що ми образили доброго добродія нашого Господа Бога, воно приносить із собою рішення прийняти будь-що з рук Господа, щоб цю перешкоду приязні Господа усунути.
Таке сокрушення серця приносить багато благословень і ласк Божих, який сам признає, що Він не бажає смерти провинника, але лише його навернення: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Коли сокрушення виповнить наше серце, тоді світ і його примани зникнуть і радше сповнять нас відразою й утратять свою притягаючу силу. Сокрушення серця допоможе нам зрозуміти, як безумні розкоші скоро проминають, у той час. коли вічність триває повік. Пізнаємо також, яку кривду наносимо Богові нашими проступками й якою великою невдякою платимо Йому за всі Його безчисленні ласки. Той, у кого є велике сокрушення серця, є достатньо чесним, щоб признатися в тих своїх і гріхах і жалувати, що ними Господа образив. А його щирий жаль доказує справжнє старання позбутися гріхів і жити праведно.
Розважмо:
Сокрушення серця - це велика ласка Господа Бога, якою Він допомагає нам пізнати правду стосовно наших гріхів, воднораз же помагає жалувати за наші провини й проступки. Доказ, що в нас було справжнє сокрушення серця, буде тоді, коли ми почнемо поправлятися з них і набувати чесноти, протилежні тим гріхам. Сокрушення - це довготриваючий жаль, тому що воно не є хвилинним зворушенням, але розумним признанням фактів. Воно, з одного боку, показує наші гріхи й недомагання, а з другого боку - доброту Бога-Батька й конечність нашої зміни на краще. Воно також допомагає нам підніматися над щоденними обов'язками, щоб покинути дотеперішні проступки й починати набувати їм протилежні чесноти.
Молитва:
Мій добрий Спасителю, я бажав би жити безжурним життям, але не таким, яке відкидає признання об'єктивної правди. Я можу признаватися до моїх гріхів і помимо того бути доброї гадки, але тільки тоді, коли стараюся, скільки в моїх силах, позбутися їх і надолужити за них Божій справедливості. Я не бажаю собі дарувань чи талантів, що можуть зробити мене гордим, або ще чимсь гіршим. Бо не все, що високе, є святим, ані все, що є приємним, є воднораз добрим. Бажання наше Господа Бога не є завжди безкорисним! Ти, Господи, не завжди любиш речі, які ми цінимо. Багато краще є мати сокрушене серце, ніж говорити про те. Тому, Спасителю добрий, дай мені ласку ненавидіти гріхи й постійно, щодня боротися проти них. Амінь.