Любі друзі, найбільшим нашим скарбом у цьому житті є й може бути тільки Господь Бог. Господь є більшим і без порівняння кращим від усього, що сотворив тут на землі, тому що все. що тільки існує - це лише слабенькі наслідування безмежного числа Божих досконалостей, з яких кожна є безконечно досконалою. Він сам від себе все, що має, має силою своєї істоти. Він повнота всього, нічого від нікого не одержав, а всім уділяє все. Тому він сам, будучи від нікого незалежним, а все, що тільки існує тепер, чи що існувало в минулому, та все, що буде існувати в майбутньому, залежить від Нього. Він - повнота всього, безмежна краса й доброта, сама правда й святість і безгранична сила. Маючи такого Господа, нам немає чого боятись, як запевняє нас псалмоспівець: "Навіть коли б я ходив долиною темряви, - я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя, - вони дають мені підтримку" /Пс. 23. 4/. Описуючи безмежного Бога, каже псалміст: "Куди мені втекти від обличчя Твого? Зійшов ба я на небо - Ти там єси, ліг би я в шеолі - і там Ти. Взяв би я крила зірниці, осівся б на край моря, - і там рука Твоя мене б водила, і Твоя десниця мене б тримала" /Пс. 139, 7-10/. Очі Господа все відкриті і все бачать: "Сказав би я: Принаймні тьма нехай мене покриє, світло, неначе ніч, мене сповиє, та навіть темрява для Тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява як і світло!" /Пс. 139, 11/. Знання Господнє безграничне: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю. Ти добре бачиш, Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку. Що за предивне знання! Для мене надто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139. 1-6/.
В тому єдиному Бозі, безмежно гарній істоті, ми зможемо знайти повне, безмежне щастя. В Ньому знайдемо також повну, всеобнімаючу пюбов.
Просімо нашого Бога Творця про ласку, щоб тільки в Ньому ми знайшли радощі й щастя понад усі сотворіння. Щоб ми цінили Його більше, ніж здоров'я й красу, більше, ніж славу й честь, більше, ніж силу й гідність, більше, ніж знання й мудрість, більше, ніж хвалу й подив, більше, ніж матеріальні блага і багатства, більше, ніж надії й обіцянки, більше, ніж людську потіху й признання. Цінуймо Господа більше, ніж дари й нагороди, якими Він нас осипає. В Ньому знайдемо все, перш ніж ми подумати можемо.
Все, що Господь Бог нам дає. воно не задовольняє нас. бо це не Він сам, і тому замале для нас. Бо Він сотворив нас для себе, й тому: "Неспокійне моє серце, аж доки не спочине в Тобі, о Боже!" - каже св. Августин. Тільки в Ньому, досконалому Дателеві й досконалому Дарі, воно повністю вдоволиться. Тож ніколи не прилягаймо до тих земних дібр, тому що вони не в спромозі задовольнити нас. Наше повне щастя може бути тільки в Ньому, нашому Батькові, про що повчає нас Спаситель словами: "Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11. 28-30/.
Розважмо:
Без огляду, що нам подобається, і що ми любимо, не зможе ніщо нам дати досконалого життя, хіба що це буде сам Господь Бог, тому що наша душа Ним сотворена й спрямована до Нього. Земні добра того нам дати не можуть, бо знаємо, що багато є людей, що дістали все, що світ їм дати може, все таки не були задоволені й покінчили життя самогубством. Чому спитаєте? Бо переконались, що ніщо земне не може, їм дати того щастя, за яким вони шукають! Вони повинні б були звернутись до Господа, але були немудрими й шукали лише за земними благами.
Молитва:
Мій Боже й Господи, я не можу жити для радощів, які остаточно мусять пропасти. Тож коли я справді бажаю знайти щастя на землі, мені ніколи не вільно відвернутись від Тебе й забути про Тебе! Всі туземні речі, хоч би будь-які красні й притягаючі, є лише недосконалим відблиском Твоєї краси й доброти. Тож коли мене спокушуватиме якась сотворена краса, дай мені ласку зрозуміти, що поза Тобою немає правдивої краси й доброти, Коли ця гадка мене не переконує, тоді вкажи мені на безграничний розпач після втрати Тебе, бо до себе Ти мене призначив. Воднораз же пригадай мені страшні страждання й муки пекла, може, вони настрашать мене й повернуть назад до Тебе. Амінь.