Любі друзі, ви повинні перебувати під великим враженням факту нашої особистої слабости, нашої повної залежности від Господа Бога, нашого власного самолюбства й постійної потреби відновлювати добрі постанови й щоденно висказувати жаль за наші гріхи. Не бійтеся пізнати правду про те, що ми всі мусимо вмерти й на Суді почути, де ми призначені: до неба чи до пекла. Ця правда не повинна нас пригнічувати, але радше спонукати всіма силами співпрацювати з ласками Господа Бога, який бажає нашого спасіння, бажає вказати нам дорогу до святого життя тут, на землі, й як нагороду за богоугодне життя земне, безмежно щасливе життя в Царстві Небесному. Господь радий співпрацювати з нами в усьому й допомагати нам. лише вимагає, щоб ми відвернулися від гріха й служили Йому, як заявляє в книзі пророка Єзекиїла: "Клянусь, як от живу, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33. 11/. Маючи на увазі нашу повну залежність від Господа Бога і Його любовну опіку й щедроту, зрозуміймо, що Він гідішй нашої любови, що її ми можемо й мусимо Йому віддати. Розважмо, в який спосіб зможемо Йому служити в нашому щоденному житті. Над тим будемо застановлятися в наших наступних розважаннях.
Помимо всіх перешкод і труднощів, які зустрічаємо в нашому духовному житті, не втрачаймо надії, що зможемо поступати в ньому, очевидно за поміччю ласки Божої. Ми все ще маємо час і нагоду; наша можливість ще не проминула, вона завжди існує, бо Господь Бог добрий Батько, тому немає підстав відкладати наше навернення й поворот до Господа на завтра. Нам треба зачинати сьогодні - зараз! Бо сьогодні є найкраща нагода ставити перші кроки в нашому духовному житті. Господь ніколи не відказує в своїй помочі, він завжди готовий бути з нами й допомагати. Тому зачинаймо зараз наше побожне життя, і ласка Божа буде з нами, підтримуючи нас і допомагаючи всім. Маймо завжди надію, що, помимо труднощів, ми будемо успішними в наших стараннях стати добрими й святими людьми. Хай наші упадки й брак поступу в духовному житті не звіряють нас, оскільки Господь хоче й може нам допомогти. щоб ми справді щиро бажали осягнути святість, хоч, може, на нашу гадку, воно нам дуже нескладно все йде, й ми не бачимо ніякого поступу помимо того, що щиро стараємося жити свято. Але треба також остерігатися надмірної певности, бо "Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать" /Як. 4, 6; 1Пт. 5, 5/. Бо надмірна гордість є дуже часто причиною оспалости й лінивства. Коли ми будь-коли занедбали молитву чи деякі духовні вправи заради якихось конечних обов'язків супроти наших ближніх, то стараймося пізніше їх виповнити. Не опускаймо легковажно деякі духовні вправи з причини втоми чи якоїсь іншої відмовки-оправдання. Це дуже легко може перейти в звичку й може нам пошкодити, бо таких звичок дуже важко позбутися. Радше будьмо вірними Богові й стараймось у всьому Йому угодити, щоб Його благословення завжди було з нами.
Розважмо:
Дуже легко, коли ми щось занедбали, знову розпочати. До того треба найперше застановитися над нашим життям, зрозуміти, що нам у тому випадку робити, просити про силу, щоб це зробити без відкладання. Ми можемо впасти при тій або іншій нагоді: найважливішою справою, однак, є не лінуватись, але зараз же починати знову. І так треба робити постійно, помимо частих упадків. Бо Господь не вимагає від нас, щоб ми відразу були досконалими, але благословитиме нашу добру волю й старання поступати в чеснотах. Господь Бог не глядить так дуже на позитивні наслідки, бо знає наші немочі, але благословляє і винагороджує наші старання!
Молитва:
Спасителю мій добрий, по всіх моїх трудах та перешкодах я бажаю знов почати! Допоможи мені жити так, як Ти того бажаєш. Якщо воно згідне з Твоєю волею, я певний, що мої старання увінчаються успіхом. Якщо Ти цього від мене вимагаєш, мені треба повинуватися й це робити. Я зараз починаю, але Ти, Господи, допомагай мені своєю ласкою. Очевидно, я не сподіваюся стати досконалим за один день. Подібно як я набував звільна протягом деякого часу всі мої вади, так і чесноти мають в мені поволі зростати. Може, не так скоро, як ті вади, що я набув, бо звичайно зло росте скоріше, ніж добро. Я не зневірюся, коли давні вади опутають мене знову. Все-таки я старатимусь доказувати любов мою до Тебе постійними стараннями набути чесноти. Ти вимагаєш від нас любити Тебе з цілого серця, душі й гадки: "Люби Господа, Бога Твого всім серцем твоїм, усією твоєю душею й усією думкою твоєю" /Мт. 22, 37; Вт. 6, 5/. Й цю мою любов я зможу Тобі віддати, зберігаючи Твої Божі Заповіді, якими Ти об'явив нам свою волю, коли Ти заповідав нам: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" /Ів. 14, 15/, або при іншій нагоді: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Допоможи мені, Господи, прилягти до Твоїх Заповідей та ніколи їх не переступати. Допоможи мені розпочати й ніколи не переставати їх сповняти, аж доки я не прийду до Тебе і не спочину в Тобі, мій Боже! Амінь.