Любі друзі, дуже часто ми чуємо від людей, що вони задуже зайняті, щоб займатися релігією. Ті, що так кажуть, не знають, що говорять, тобто не знають і не розуміють, хто є Бог, не розуміють чи радше не знають себе самих і свого щоденного життя. Не знають, що релігія - це відношення людини до Бога, сотворіння до свого Творця. Подібно як відношення дитини до її батьків. Чи дитина хоче, чи ні - вона належить до них, бо вони привели її на цей світ. Так само й сотворіння належать до Бога, бо Він його з нічого сотворив, у тому житті постійно вдержує і дає йому все, що потрібно для туземного життя. Проте релігія є конечно зв'язана з кожним сотворінням, як довго воно живе, бо й після смерти ноно далі залежить від Бога, як довго воно існує. Бог для нас є багато більше, ніж повітря, яким дихаємо, вода, яку п'ємо, чи пожива, якої нам потрібно для підтримання нашого життя. Всі ті речі, що ми перерахували, й загалом усе, що нам для життя чи існування потрібне, приходить до нас із рук доброго Бога. Давши нам життя. Господь мусить у кожній хвилині в тому житті нас піддержувати; інакше ми перейшли б у ніщо, з якого Господь наче кинув нас зі світу можливостей у цей дійсний, реальний світ. Про те говорить: "Коли Ти ховаєш Твій вид, вони (сотворіння) бентежаться; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох. Зішлеш Твій дух, вони оживають, і Ти відновляєш лице землі" /Пс. 103, 29-30/. Це є велика й важлива правда, що все, тобто всі сотворіння, залежать від Господа Бога в усьому: "Бог, що сотворив світ і все, що в ньому.., сам даючи всім життя, дихання і все... Бо в ньому живемо, рухаємся й існуємо" /Ді. 17, 24-25; 28/.
Господь Бог є осередком усього, що живе. Від нього ми залежимо більше, ніж самі можемо собі уявити. Подібно як ми звертаємо увагу на людей, яких зустрічаємо в нашому щоденному житті, то повинно бути природнім для нас присвятити нашу увагу Господеві. Це означає: говорити до Нього, старатися подобатися Йому, просити Його про поміч, висказувати наш жаль за те, що ми Його образили, й любити Його за Його доброту. Ці всі речі - це природні людські акти, притаманні кожній розумній істоті. Чим більше Господь показується нам, тим більше ми повинні Його любити в нашому туземному житті.
Релігія - це зв'язок, що лучить нас із Господом. Занедбувати її так само немудро, як відмовитися дихати, приймати поживу, напиток чи відпочивати. Ті попереду вичислені речі, вдержують при житті наше тіло, релігія ж є конечною не лише в туземному житті, але передусім у майбутньому, посмертному житті. Людина, яка занедбає цю частину своєї істоти й свого життя, є ненормальною, тобто не є такою, якою повинна б бути. Вона занедбує те, що є природним і нормальним для неї, що вдосконалює її більше, ніж вона здає собі справу з того.
Немає справжньої різниці між важкою працею заради наших земних потреб і важкою працею заради забезпечення собі небесного щастя. Нам треба щодня працювати, але ця праця може бути справжньою молитвою. Ми мусимо їсти, працювати, спати й відпочивати, й ті всі речі можуть стати дією, заслуговуючою на життя вічне в небі. Св. Павло звертає нам увагу на те словами: "Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!" /1Кор. 10.31/. Що б ми не робили, робімо це якомога досконаліше. Відмовляймось переступати Заповіді Божі, без огляду які б ми мали земні користі чи втрати. Господь створив усі ці речі заради нас, щоб ми, уживаючи їх, вдосконалювалися, вживаючи їх розумно. Хай слово й приклад Спасителя веде нас у всьому, що ми робимо. На випадок сумніву шукаймо поради в Церкви. Поступаймо так, і ми будемо успішними на землі й вислужимо собі вічну славу в небі.
Розважмо:
Коли ми глянемо на пережитий відтинок туземного життя, пізнаємо, яке важливе значення Господь Бог мав у ньому. Замість жити для хвилини чи для кількох наступніх літ, ми живемо для найвищої мети. Ми побачимо безмежну важливість того, що сьогодні робимо, й пізнаємо, як кожне діло, звершене сьогодні, помагає нам ставати дещо кращими, більш готовими для неба. Лише гріх є глупотою й лихом. Все поза гріхом є добрим і подобається Господеві, тому що є нам помічним у дорозі до неба - до Бога.
Молитва:
Отче наш, що на небі, моїм бажанням є якнайкраще вживати моє туземне життя, щоб дістатися до неба. Воднораз бажаю жити повним життям, наскільки воно можливо, проте бажаю, щоб у всьому, що я думаю, бажаю чи роблю, Ти, Господи, благословив мене. Бо коли Ти, Господи, будеш зі мною співпрацювати, все, що діятиму, буде добрим і Тобі милим. Таким способом живучи, я буду прямувати згідно з Твоїм Божим провидінням для мого найвищого добра. Моїм бажанням є, щоб моє туземне життя уподібнювалося життю Твого Божого Сина Ісуса Христа - Богочоловіка. Живучи згідно з Його прикладом, споможений Твоїми Святими Тайнами, сподіваюсь подобатися Тобі кожної хвилини мого життя. Тим способом моє туземне життя буде приготуванням до майбутнього життя вічного в Твоєму Царстві. Амінь.