Любі друзі, Ісус Христос сказав, що Царство Боже є посеред нас - між нами, тож звернімось до Нього цілим нашим серцем. Не думаймо забагато про цю землю та її блага, тоді наша душа спочиватиме в нашому Спасителеві. Думаймо радше про Господа Бога, про Його Єдинородного Сина Ісуса Христа, про їхню святу волю, й ми будемо більше свідомі Божої присутности в нашій душі. Господь дасть нам свого Святого Духа, спокій, мир і радощі в Святому Духові. Господь не дає тих дарів тим, які задуже зайняті туземним життям. Бо ніхто того Божого миру не може дати, окрім Господа. Ісус Христос заявляє: "Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його" /Ів. 14, 27/.
Кожен, хто любить Господа Бога й живе згідно з Його волею, є вільним від земної любови. За Божою ласкою і допомогою звільняється від грішних побажань, а напроти, росте в любові до Господа Бога, й не диво, бо це згідне із запевненням Спасителя: "Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете... Той, у кого мої заповіді, й хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю, і йому об'явлю себе" /Ів. 14, 15; 21/. Ця любов людини до Господа наближає її до Творця, робить Його більш прихильним до неї. а воднораз спричиняється до більших ласк Божих. Якщо людина дістає особливіші об'явлення, то це ще більше схиляє її віддатися тій Божій всеобнімаючій любові, й тим самим ще краще з'єднатися з нею. Нагородою за те буде ще більша ласка, ще більше наближення Бога до всіх тих. Хто справді, не тільки на словах, люблять, але й на ділі заховують Його Божі Заповіді. Спаситель запевняє нас: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і ми прийдемо до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/. Так то любов до Бога на ділі, тобто в захованні Його Божих слів і у сповненні Його Божої волі, спричинює те, що Пресвята Трійця робить його душу своїм мешканням. А Божа присутність у душі людини робить її забезпеченою перед затіями диявола, перед його спокусами; бо Господь не дозволить, щоб Його дім став воднораз і мешканням Його вічного противника. Людина ж із Богом, живучим у її душі, підноситься чимраз то більше на щаблях свідомости й любови до Пресвятої Трійці, яка живе в ній. Запаленій такою любов'ю, їй легко вознестися понад цю землю й цей грішний світ і віддатися повністю Богові та Його любові.
Як залізо, вкинене в горнило, у вогняну піч, розжарюється й уподібнюється до палаючого вогню і в ньому тратить усю нечистоту, ржу, так само й людина, коли повністю зверне до Господа своє серце, розпалюється у вогні Божої любови й тратить не тільки свої лихі схильності й гріхи, але також прив'язання до землі, воднораз же й невпорядковану любов до неї. Так то вона, будучи вільною від землі й її невпорядкованих нахилів і прив'язання, стає більш уважною до подиху Божої ласки й проводу Духа Святого. Вона щораз то більше очищується; всі попередні схильності уступають, а їх місце займає любов до Бога, й збільшується приязнь Творця до Його сотворіння. Так то така людина перетворюється в нову людину, яка живе Богу вгодним життям.
Розважмо:
Коли ж ми повністю звернемося до Господа Бога, зробимо Його осередком нашого життя, знайдемо мир і спокій Христовий, який Він обіцяв усім, що послідують за Його прикладом? Тоді побачимо, що всі ті речі, які ми перед тим любили, за якими шукали, стануть зразу для нас байдужими - індиферентними, а опісля навіть осоружними, тому що наше серце й розум будуть зайняті любов'ю до Бога й Спаса нашого Ісуса Христа. Так само радить нам і св. Апостол Павло словами: "Брати... Радуйтеся завжди у Господі: знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому проявляйте Богові ваші прохання молитвою й благанням з подякою. І мир Божий, що вище від усякого уявлення, берегтиме серця і думки ваші в Христі Ісусі. Наостанку, брати, все, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота, чи що-небудь похвальне, - про те думайте... те чиніте, й Бог миру буде з вами" /Флп. 4, 4-9/.
Молитва:
Господи - добрий Спасителю, переміни мене Твоєю ласкою, щоб я цінив Твої слова й сповняв Твою волю в моєму туземному житті. Навчи мене й спонукай мене, щоб жив я моє життя в Твоїй присутності. Хай мої гадки, бажання й усі діла будуть пройняті любов'ю до Тебе. Дай мені ласку пізнати й слідувати за Твоєю волею, яка приходить до мене через людей, головно від настоятелів, людей доброї волі, а також від подій, при помочі яких об'являтимеш свою Божу волю. Допоможи мені завжди шанувати Твою святу волю, без огляду на те, що вона може здаватися мені затвердою й забагато вимагаючою. Дай мені зрозуміти, що все, що Ти запланував і що вимагаєш від мене, це є для мого добра. Бо Ти єдиний є правдивим і люблячим моїм і всіх людей Батьком. Амінь.