Любі друзі, дозвольте, щоб безконечна мудрість Божа повчила вас, що є найкращою поведінкою вашою в щоденному житті. Думайте про ваші гріхи з найбільшою відразою і жалем. Ніколи не думайте про себе, як про якогось надзвичайного чоловіка з причини ваших добрих діл. Бо це звичайна правда про кожного з нас, що ми є звичайними грішниками. Наші діла дуже часто є контрольовані пристрастями й почуваннями радше, ніж розумом і Божою ласкою. Будьмо радше покірними й не думаймо про себе дуже оптимістично, бо правда про нас є не дуже похвальною.
Якщо б Господь залишив нас без своєї допомоги, ми прямували б радше до зла, ніж до добра, бо провід у нас забирає наше самолюбство, а воно не прямує до добра, але радше до того, що подобається нашій, первородним гріхом звихненій природі. Наше самоопанування дуже скоро залишає нас, коли воно протиставиться нашому самолюбству. Правду сказавши, ми є набагато слабшими, ніж нам здається. З того виходить, що ми не маємо причини про себе дуже високо думати, але навпаки, є багато причин, щоб упокоритися й про себе правдиво, покірно думати.
Не біймося нічого так дуже, як наших невпорядкованих пристрастей і пожадливостей та й наших гріхів. Стараймось утікати від них якнайдальше й чимскоріше. Не дозвольмо, щоб вони загніздилися в нашій природі. Вони повинні бути якнайбільш осоружними. Остерігаймося справедливого Божого Суду, якому ті людські пристрасті й пожадливості є ненависними, бо вони - це останки, що залишилися в нашій природі по первородному грісі. Не відважмося й не посміймо критикувати Господа Бога, Його діл та Його старань супроти нас, подібно як Його Законів і Заповідей. Господь, будучи найвищим і найдосконалішим добром, із конечністю мусить усе найдосконаліше робити. Лише нерозумна людина може допускатися такого великого блюзнірства й критикувати дороги Божі. Причина того, що ми нашим маленьким умом не можемо їх зрозуміти, а в нашій зарозумілості беремось до критики діл Божих. Про те дещо говорить мудрість Божа: "Думки бо мої - не ваші думки, дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55. 8-9/. Займаймося радше тим, що розуміємо, зважмо наші власні діла й вчинки й застановімось, скільки зла ми вчинили, а скільки добра ми занехаяли, та стараймось їх направити й на майбутнє вже не робити більше. Будьмо лихими на себе самих і не допустімо, щоб наша гордість провадила нас у нашому житті. Ми дуже часто невдоволені терпіннями й противними нам допустами Божими. Але згадаймо лише, скільки то разів ми нашими словами чи вчинками образили Господа Бога, й згідно зі справедливістю Бог повинен би навіки відкинути нас від себе в пекельний вогонь. Він у своєму милосерді посилає нам хрести, бо жодне лихе діло чи гріх не може бути не покараним. Тому приймаємо їх із рук милосердного Бога й не нарікаймо, але радше дякуймо! Він бо робить це з любови до нас, караючи нас тут, на землі, за наші гріхи, прагнучи не дозволити нам із ними зійти з цього світу та станути перед страшним, але справедливим Божим Судом. Тому пізнаймо правду про себе й будьмо терпеливими з нашими немочами й обмеженостями, стараючись по змозі їх направляти.
Розважмо:
Господь любить чесну людину, то чому ж мало бути б нам важко признати, ким ми є? Якщо ми ховаємо правду перед нами самими, то як ми можемо подобатися Господеві? Нам не треба ні журитися, ні знеохочуватися, дивлячись на стільки наших вад і недоліків, - це ще не є чимось найгіршим. Бо добрий Господь бажає від нас лише одного, а саме, щоб розпочали боротись проти них і ставали кращими. Найгіршим було б, коли б ми не поправлялись, але зоставались грішниками. Господь милує розкаяного грішника, який щиро старається поправитись і ступити на дорогу праву: "Клянусь, як от живу, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника: бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від своєї лихої поведінки! Чому б вам умирати. доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/
Молитва:
Милосердний Боже, під кінець я зрозумів, я вже більше не буду спаралізований і знеохочений від виду моїх хиб і гріхів, але поступатиму так, як Ти цього бажаєш. Я щиро жалуватиму за них і боротимусь проти них кожного дня. Покажи мені, котра з моїх вад Тобі найбільше не подобається, а я негайно почну проти неї боротися. Добрий Господи, може, я навіть ніколи її не позбудуся, але принаймні я буду старатися направити зло. Я не можу жертвувати Тобі багато в моєму житті, як ту щиру боротьбу проти моїх хиб та прогріхів, що буде моїм доказом, що я справді жалую, що Тебе, мого Бога, образив, і в майбутньому буду їх уникати. Але Ти, Господи, знаєш, яким немічним я є, як та людина, що про неї говорить псалміст: "Я ж у беззаконні народився й у гріху зачала мене мати моя" /Пс. 51, 7/. Тому: "Помилуй мене, Боже, з милости Твоєї, з великого милосердя Твого зітри мої провини, обмий мене повнотою від вини моєї, очисть мене від гріха мого" /Пс. 51, 1-4/. Відверни лице від гріхів моїх і сотвори в мені чисте серце. О ласкавий Боже, віднови в мені сильне бажання втікати від гріхів і чинити волю Твою. Гляди, Господи, я впокорився, знаю, що я грішник, а Ти, Господи, любиш покірного, як це заявляє св. Апостол Яків: "Бог гордим противиться, смиренним же дає свою благодать" /Як. 4, 6/. Але Ти, Господи, допомагай мені, бо без Твоєї помочі я нічого не вдію, як Ти сам сказав: "Ніхто не спроможеи прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його" /Ів. 6, 44/. Або при іншій нагоді: "Я виноградина, - ви гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете" /Ів. 15, 5/. Амінь.