Любі друзі, треба нам знати, що Господь Бог завжди допомагає тим, які щиро борються проти своїх блудів та гріхів. І чим більше вони стараються усувати їх, тим більше ласк Божих одержують. Подібно є з набуванням нових чеснот; в міру старань людей, Господь допомагає їм своїми ласками. Самоопанування, що його Господь дає людям, - це найкраща ласка Божа й найбільша слава людини, бо вона наближає її до Господа й досконалості. Немає в світі двох людей із тотожними вадами й відповідно з такими самими ласками чи такими самими ступенями ласк. Господь посилає більше ласк тим, які краще використовують їх для свого поступу в чеснотах. Тому дуже важливою річчю є невідкладно співпрацювати з Божими ласками й постійно їх вживати в боротьбі проти наших хиб і слабостей, здобуваючи тим самим протилежні чесноти.
Якщо в нашій боротьбі проти головної вади зробимо поступ, тоді побачимо, що буде нам легше боротися проти інших вад. Коли ж ми вже опануємо наше серце, тобто підкоримо його Божому Закону, станемо також панами нашого туземного життя, тобто наші вади стануть звільна нас залишати, й нам буде легше крокувати дорогою до Господа Бога. Наш розум буде проваджений ласкою Божою, а тоді наша воля підкориться Його проводу й послідуватиме за Божими мудрими й Святими Заповідями. Отже зачинаймо чимскоріше усувати наші вади й немочі, починаючи від найбільш частих і численних. Коли ж ми знову попадемо в ті самі блуди чи вади, то замість задовго сумувати й бентежитись, щирим жалем перепросивши Господа, берімось знову до боротьби з ними, щоб їх усунути. В нашій затятій боротьбі зі своїми вадами побачимо, що наше самолюбство є причиною наших вад і падінь у гріхи. Наші пристрасті й пожадання можуть бунтуватися проти нас, але звернувши наш погляд на Господа Бога, стіймо твердо на Божому законі проти всіх наших пристрастей.
У всіх тих змаганнях з нашими вадами, пристрастями й гріхами свідомість присутности Господа Бога, покута, молитва й часте приймання Святих Тайн помагатиме нам відчувати близькість Господа, від того буде приходити до нас сила й ласка підкорити противні чеснотам пристрасті.
Розважмо:
Кожна людина має якусь головну ваду, тобто найсильнішу, яку пізнаємо з того, що її найчастіше з усіх наших гріхів допускаємось кожного дня. Підбиваючи її під контроль нашого розуму, просвіченого вірою, воднораз перемагаємо багато інших гріхів, зв'язаних із нею. Очевидно, що така головна вада не піддається так легко, але щире й повне довір'я до помочі Божої та наше зусилля ослабить її чимраз то більше, аж доки не уступить. Господь не дозволить, щоб ми довший час марно трудилися, але додасть нам сили, так що ми вкоротці зробимо надзвичайний поступ і станемо переможцями в боротьбі проти головної вади. Нам треба лише постійно старатися й молити Господа про поміч, і тоді ми осягнемо все, коли з вірою в Господа, в Його всемогутню силу та Його доброту до нас проситимемо. В цьому запевняє нас сам Спаситель, кажучи: "Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди - і вона перенесеться, і нічого не буде для вас неможливого" /Мт. 17. 20/. Або на іншому місці сказав Ісус: "Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, - і вона послухала б вас" /Лк. 17.6/. Тут, як бачите, Спаситель підібрав приклади, які на нашу гадку, є неможливими для здійснення, запевняючи, що маючи сильну віру, при Божій помочі осягнемо те, про що проситимемо.
Молитва:
Спасителю добрий, повчи мене, як мудро вживати засобів для осягнення духовної перемоги в боротьбі проти гріхів і спокус. Допоможи мені, щоб я ніколи не був недбалим чи залінивим, щоб слідувати за проводом Твоєї святої Церкви чи вживати приклади святих, яких Ти в ній залишив для мого освячення. Успішна боротьба проти вад принесе мені вічну славу й безмежно щасливе життя в Царстві Небесному. Нагорода, яку Ти мені приготовив у посмертному житті, є без порівняння більшою, ніж мої зусилля та моя особа на це заслужила. Про це розказує Апостол народів св. Павло такими словами: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /1Кор. 2, 9/. А ті всі, що люблять Господа й вірно Йому служать, під кінець свого життя будуть вправі сказати разом зі св. Апостолом Павлом: "Я готовий на ливну жертву, й час мого відходу настав: Я боровся доброю борнею, біг закінчив - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий суддя; та не лише мені, але й всім тим, що з любов'ю чекали на Його появу" /II Тим. 4, 6-8/.