Любі друзі, відходячи до Небесного Отця. Спаситель залишив нам по собі Своє Слово - Святе Письмо Нового Завіту, яке каже чи радше передає нам Його Божу науку; і Себе Самого під видами Хліба й Вина - Пресвяту Євхаристію. Поза нашим життям, що його ми від Господа Бога Творця одержали, Боже Слово й Боже Тіло та Кров - це наші найвищі скарби, які ми повинні понад усе цінити. В них вглиблюватися, бо вони розказують нам про Божу безмежну любов до нас, грішних: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. 3,16-18/. Так-то від слова Сина Божого залежить наша дорога до Нього й до нашого вічного Царства Небесного, сам бо Спаситель заявив: "Я дорога, правда й життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене" /Ів. 14, 6/. Так-то Ісус. згідно зі своїм навчанням, є нашою правдивою дорогою до небесного щастя, а своєю Пресвятою Євхаристією дає нам себе самого, своє Боже життя. Застановімось тепер, як ми оцінюємо те все, що Спаситель для нас зробив, такі скарби нам залишив, що про них нам і подумати важко. Всі науки, якими людина на землі займається, мають на меті її добро, а головно добро земне, щоб їй було легко й вигідно жити на землі. Але, як ми знаємо, поза тим земним життям жде нас ще й друге, позаземне життя. Воно не є таким коротким, як оце земне, але вічне, тобто таке, що ніколи не кінчається. Й воно є справжнім життям, бо в Царстві Небесному житимемо Божим життям і будемо втішатися Божим щастям, яким сам Творець живе. А Його щастям є споглядання Божої несотворенної, безмежної краси й щастя, що з того споглядання Господь Бог дізнає. Щоб могти оглядати Божу красу й втішатися щастям, що з того приходить, людина мусить бути Богові подібна, тобто наче перетворена в Бога. Й тут якраз приходить людині з поміччю Пресвята Тайна Євхаристії. Каже Ісус Христос: "Хто їсть моє тіло й кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. Хто споживає тіло моє й кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене послав живий Отець, і я живу Отцем, так і той, хто споживає мене, житиме мною" /Ів. 6, 54-57/. Отже, любі друзі, як своїм Божим Словом - своєю наукою провадить нас Спаситель до нашої мети - до злуки з Богом, так своєю Пресвятою Євхаристією обожествлює нас в тій цілі, щоб ми могли жити життям Божим, огляданням Божої безмежної краси, та щоб із оглядання ми відчували безмежне щастя-радість, наче сам Господь його відчуває. Це обожествлення підтверджує св. Апостол Павло словами: "Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я - розп'ятий з Христом. Живу вже не я, а живе в мені Христос. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене!" /Гал. 2, 19-20/.
За те все, що добрий Господь нам дав, та за всі ласки, якими Він нас так щедро осипає, ми повинні бути Йому вдячними. До Нього ми повинні частіше звертатися в наших молитвах, бо Він є джерелом всякого добра й святости. Перебуваючи частіше в Його присутності, ми осягнемо більший контроль над нашими пристрастями, вадами й гріхами. Про те навчає нас наша народна приповідка, кажучи: "З ким пристаєш, таким стаєш!" В приставанні на самоті з Господом Богом, а передусім, у прийнятті Пресвятої Євхаристії, ми пристаємо з найвищою святістю, самим Богом, а в Святому Причасті приймаємо Його до нашої душі, духово єднаємося із Ним. Тож не дивно, що така злука з джерелом надприродного життя зробить нас мудрішими ти додасть сил у боротьбі проти спокус і обманів диявола.
Зі своїм приходом до нас Ісус приносить нам внутрішнє світло й силу. Ті дари знані тільки Його вірним; невірним вони не даються, подібно як і тим, що живуть у грісі й не хочуть поправитися. У св. Тайні Сповіді душа одержує ласку прощення Гріхів, воднораз же й силу здержуватися від них, а також ті всі чесноти, які з гріхами втратила. Про те згадує Спаситель, Кажучи: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб був з вами повіки. Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає" /Ів. 14, 15-17/. На іншому місці заявляє: "Той, у кого мої заповіді і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того полюбить мій Отець, і я його полюблю і йому об'явлю себе" /Ів. 14,21/. І продовжує: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/. А перебуваючи в нас, Пресвята Трійця перемінюватиме нас у себе саму, тобто обожествлюватиме нас і приготовлятиме до остаточної злуки в небі.
Сліпі пристрасті людини, залишки первородного гріха підштовхують її до переступлення Божого Закону. Єдиним ліком на них є Пресвята Євхаристія - Тіло й Кров Спасителя. Уживаючи їх, ми скоро повернемо до нашої остаточної мети - до Бога. Бо той Божий чудесний лік оздоровить нашу душу й дасть їй силу противитися затіям диявола.
Розважмо:
Для боротьби проти спокус диявола, проти гріхів нам треба більшої сили, ніж наша власна. Якраз цю всесильну допомогу обіцяє нам Спаситель: "Направду, направду кажу вам: Якщо не споживатимете тіла Сина Чоловічого й не питимете Його крови, життя не матимете в собі. Хто їсть моє тіло й кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня" /Ів. 6,53-54/. Тож приймаймо той Божий лік на ту страшну заразу гріха, а головне - гріха смертельного, й будемо жити й осягнемо мету нашого туземного життя - Царство Небесне.
Молитва:
Спасителю мій і Боже, Ти дав на поживу себе самого - чудесний лік на очищення нашої душі. Моя біда в тому, що я заскоро піддаюся спокусам і попадаю в різні гріхи. Мені конечно треба Твоєї помочі, Твого чудесного ліку - Пресвятої Євхаристії. Задля спасіння моєї душі Ти прийшов на цей світ, перетерпів страждання й хресну смерть, щоб приготовити мені Твій лік на очищення душі. З цілого серця й душі дякую Тобі за нього. Дай мені ласку його побожно й добре приймати. Дай мені зрозуміння, що без помочі того Твого чудесного ліку я не встоюся в Твоїй ласці, але переступаючи Твої Божі Заповіді, піддамся під володіння диявола. Тож борони мене, Господи, годуй Твоїм Божим Тілом і напувай Твоєю пречистою Кров'ю, й тим способом заховуй мене в Твоїй ласці, аж до кінця мого життя. Амінь.