Любі друзі, застановляймось часто над тими глибокими словами Спасителя: "Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас" /Мт. 11, 28/. Це слова Божого Слова й нашого Спасителя; в них скривається наше вічне спасіння. Вони запевняють нас про Божу всемогутню й непереможну силу в боротьбі проти спокус і гріхів. Просімо доброго Ісуса, щоб Він вирізьбив їх глибоко в нашому серці, бо в них проявляється Його любовне піклування про спасіння нашої душі, воднораз же запевнення, що коли з вірою звернемось до Нього, змучені борнею з гріхами, й почнемо здаватися, Він вислухає нас і поспішить із поміччю, а на Його вид лихе зникне й пропаде. Ми знаємо, якими негідними Його помочі ми є, бо стільки разів ми зраджували Його з дияволом. Та Він є безмежно милосердним і не відкине каючогося грішника, але захоронить його своєю всемогутньою силою й допоможе видістатися з гріховного багна.
Момимо наших гріхів і нашої негідности Господь не перестає нас любити й кличе нас наблизитися до Нього з довір'ям. Це виходить із того, що Він бажає, аби ми приходили до Св. Євхаристії й споживали цей корм безсмертя і життя вічного. При помочі того чудесного корму ми осягнемо вічне щастя й безконечні, вічні радощі Божого життя. Каже Христос: "Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, - житиме повіки. І хліб, що його я дам, це тіло моє за життя світу" /Ів. 6, 51/. Не кажімо: Хто ми, щоб ми посміли наближатися до Нього - джерела духовного життя? Він найкраще знає, хто ми є й якими негідними ми являємось у Його Божих очах, бо: "Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо" /Ді. 17, 27-28/. А помимо того, Він кличе, нас грішників, до себе, кажучи: "Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас" /Мт. 11, 28/. Він знає, якою виснажуючою й як болючою нам, грішникам, є затяжна боротьба проти спокус, що так дуже притягають нашу первородним гріхом звихнену природу, що так багато щастя обіцяють нам. Він оцінює нашу вірність, з якою не звертаємо уваги на обіцянки грішного щастя, але бажаємо оставатись при Ньому й доказувати в той спосіб, що ми дійсно любимо Його! Він же за нашу людську любов готовий обдарувати нас своєю Божою любов'ю: "Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе". І далі продовжує Ісус: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і ми прийдемо до нього і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 21; 23/. За таку справжню любов, що получена зі збереженням Божих Заповідей, Спаситель не лише обіцяє об'явитися сам, але прийти разом зі своїм Отцем і в нас замешкати. Очевидно, щоб ми могли так вірно любити Спасителя й заховувати Його Заповіді, ми мусимо постійно уживати його Божого ліку: "Істинно, істинно кажу вам: Якщо не споживатимете тіла Сина Чоловічого й не питимете крови Його, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня" /Ів. 6,53-54/.
Але приймаючи Спасителя до нашої душі, мусимо найперше гідно до цього приготовитися. Відносно того напоминає нас св. Апостол Павло: "Хай, отже, кожний випробовує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п'є" /Кор. 11, 28-29/. Випробувавши своє сумління й не будучи певними, що ми гідні зустріти Господа в Св. Причастю, йдімо, визнаймо наші гріхи перед заступником Спасителя на землі, покаймося щиро й тоді приймаймо Господа в Пресвятій Євхаристії.
Розважмо:
Господь Бог такий величний, досконалий, могутній, що ми, грішні, в порівнянні з Ним є нічим. Ангели й святі в небі, оглядаючи Бога лицем у лице, знають, якими нічтожними вони є, у великому страсі й покорі хилять свої голови перед Ним. Але Бог у своїй доброті обнімає їх своєю безмежною любов'ю, бо вони Його сотворіння. А скільки то доказів дав Творець, щоб доказати нам свою любов: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти" /Ів. З, 16/. Спаситель доказав нам найбільшу любов, бо заради нас віддав себе на муки й ганебну смерть на хресті. Й як сам заявляє, немає більшої любови, як у того, хто життя своє віддає за друзів своїх: "Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за друзів своїх віддає життя своє" /Ів. 15, 13/. Тому слухаймось Його й, належно приготувавши нашу душу, з особливішою любов'ю приходімо до тої трапези Божої безмежної любови й приймаймо Його, нашого Бога і Спаса.
Молитва:
О добрий Господи й Спасителю мій, Ти такий ласкавий і доброти повний супроти мене. Ти добре знаєш, який я грішний супроти Тебе, як гріхами відплачуюсь Тобі за Твою Божу безмежну любов. Скільки разів я був самолюбний і нехтував Твоєю любов'ю й добротою супроти мене? Святі ангели й архангели стоять тремтячи перед Твоїм маєстатом! Ти ж звертаєшся до мене і кажеш прийти до Тебе. Якби не Твій приказ, я б не посмів приходити й приймати Тебе. Прости мені мої гріхи й не карай мене, коли я негідний смію приймати Тебе! Амінь.