Любі друзі, вірний послідовник Христа не противиться неприємним речам, які Господь допускає до нього в його щоденному житті. Він вірить усьому, що трапляється в його житті, що воно походить від доброго Бога-Батька, і тому треба приймати його з вдячністю, без огляду на те, чи воно приємне, чи, може, осоружне, знаючи, що Господь добрий і уживає всього, що дає, для його користи. Вірить у Бога, бо бачить премудрий провід у всьому світі, чи то в мертвій природі, чи в рослинній, або звіринній, а передусім - у житті людини. Він уміє заховати спокій душі навіть серед найбільших нещасть чи болів, під час переслідувань, а то й прерізних небезпек, які так часто трапляються в житті кожного з нас. Він переконаний у тому, що Господь усе передбачив і так устроїв, що воно має бути йому корисним чи то в тілесному, чи в духовому житті. Він повністю віддався Божому провидінню, й тому його не непокоять навіть найбільш противні чи ворожі затії: "Навіть коли б я ходив долиною темряви, — я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя — вони дають мені підтримку. Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму я в домі Господнім по віки вічні" /Пс. 23, 4; 6/. Те повне довір'я людини в повсякчасну батьківську опіку Господа дає їй певність, що ніщо зле не може притрапитись їй, як довго нею опікується всемогутній Господь Бог. Те, що Господь Бог нам посилає, не завжди людський слабенький ум може зрозуміти. Він бо сам заявив: "Думки бо мої - не ваші думки, й дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так як небо вище від землі, так мої дороги вищі від ваших доріг і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55,8-9/. А псалміст, розважаючи про всесвіт, кличе: "Які великі Твої діла, Господи! Думки Твої вельми глибокі. Безумний не знає, дурень того не розуміє" /Пс. 92,6-7/. Вони можуть видаватися людям нерозумними або несправедливими, тим, що живуть світським життям незгідним з Божими Заповідями. Однак людина віри приймає з рук Божих усе, що Він їй посилає, знаючи, що Господь планує все для її добра. Він бо добрий батько, який любить свої сотворіння, бажає їм добра й доводить усе, а передусім свої розумні сотворіння, до їхньої остаточної мети - до Себе самого й до вічного невисказанного щастя, як про те звітує св. Апостол Павло: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготував Бог тим, що Його люблять" /І Кор. 2, 9/. Тому людина віри приймає з рук Господа все, знаючи, що Він може навіть зло повернути на добро.
Тому не міряймо усе нашим людським осудом. Він може бути для нас мірилом, лише в справах людських, у спілкуванні з людьми, але не з всесовершенним Господом. Проте в тих справах радьмося з Господом, Його Церквою, бо лише вони можуть нам дати відповідну й справедливу відповідь.
Розважмо:
Нам треба бути людьми віри з ясним видінням Господа Бога в нашому житті. Він є завжди близько нас, як Діяння Апостольські про те говорять: "Він створив з одного весь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього поселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо" /Ді. 17, 26-28/. З таким переконанням про Господа нас не повинні турбувати або зводити з правдивої дороги вчинки невіруючих людей, кругом нас. Людину віри не можуть ошукати ані звести зовнішні вигляди. Вона бо знає з власного досвіду, що зовнішній вид може бути ложним, а те, що здається небажаним, деколи є річчю одинокою, яку треба робити. Господь Бог деколи вибирає немудрі речі, щоб змішати "мудрих" цього світу, як про те говорить св. Апостол Павло: "Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, - і незначне світу та погорджене, щоб знівечити те, що було, щоб жодне тіло не величалося перед Богом. Тож через нього ви в Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога й оправданням і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться" /І Кор. 1, 26-31/. "Бо, нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, й немічне Боже - міцніше від людської сили" /І Кор. 1, 25/.
Молитва:
Господи знання й доброти, мій Боже, коли ж я зможу видіти туземні речі Твоїми очима. Не дозволь, щоб на мене мали вплив опінії світських-світових людей. Я старатимусь бути відмінним від тих людей, що мене оточують, які противляться Твоїм Заповідям. Тож коли ті люди критикують і кепкують собі з Твоїх Заповідей, допоможи мені, дай силу й відвагу робити те, що Ти від мене вимагаєш Твоя правда й Твоя воля переможуть нерозумну науку цього світу, подібно як глупота гріха колись вийде наверх і буде осуджена людьми. Допоможи мені ненавидіти все, що зле, й боятися лише гріха в моєму щоденному житті. Амінь.