Любі друзі, не шукайте й не очікуйте потіх або внутрішніх почувань у ваших молитвах або добрих ділах. Радше служіть Господеві заради Нього самого, як Він на це заслуговує, бо каже чеснота любови Господа Бога: "Люблю Тебе, мій Боже, бо Ти мене полюбив, але передусім люблю Тебе над усе, тому що Ти одиноке, найвище й безконечне добро, гідне всякої любови". Хай ваша служба основується на Його слові та любові до Бога, а не на потіхах та приємних почуваннях, які Він може вам послати. Він дає внутрішні потіхи й радощі за кожне добре діло, й багато світських людей прямувати будуть за Його заповідями якраз заради тих надзвичайних потіх. Він, однак, бажає радше, щоб ви підкорилися Його Божим Заповідям не заради тих потіх чи радощів, але з любови до Нього, знаючи, що в них міститься Божа свята воля. Вже саме сповнення Його волі й нагорода, яка послідуватиме за всі добрі вчинки, слова, гадки й бажання. дасться вам під кінець світу після смерти.
Як довго ми живемо на оцій землі, наше користолюбіє буде спонукати нас догоджувати виключно нашій людській природі, звихненій первородним гріхом. Проте часто звертаймо наші очі й гадки на Господа Бога й просімо Його, щоб Він вказував нам, що нам робити, бо Він краще знає, що нам є найбільш відповідним і що є згідним із Його святою волею щодо нас. Господь бажає, щоб наше добро було справді добрим добром, тобто добре впорядкованим та підкореним Його святій волі. Ставмо Господа Бога на першому місці перед усіма людьми й усіма сотвореними речами. Він бо є Творцем усього, найдосконаліша й найвища істота в усій вселенній, тому Він єдиний може заспокоїти всі наші бажання, даючи нам безмежні радощі й невисказанне щастя.
Господь безмежно більший, ніж усі сотворіння, які Він сотворив. Він воднораз є нашим найбільшим скарбом! Тому шукаймо Його перед усіма іншими речами. Застановімось над тим, що Він значить для нас, для нашого життя, проте спитаймо себе, як ми можемо Йому за все добро й усі ласки, якими Він нас осипає, віддячитися? Що Господь може від нас вимагати за все добро, за всі Його незліченні ласки? Ми знаємо, що від Нього ми при сотворенні вийшли в буття. Він удержує нас у тому бутті кожної хвилини нашого існування - Без Його підтримки ми не могли б ні одного віддиху зробити, ні одного слова сказати, ні одної гадки чи бажання повзяти. Все, що маємо, і все, що нам потрібне для продовження нашого життя, походить від Нього. То правда, що Господь дає нам усе, що нам для тілесного й духовного життя потрібне, але Він може те все відкликати й перестати нам допомагати, як про це говориться в Псалмі /104, 27-30/: "Усі вони від Тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу. Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш Твою руку, вони насичуються благом. Вони бентежаться, коли ховаєш вид Твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох".
Як довго житимете, будете мати різні спокуси, ваше сліпе самолюбство й звихнена людська природа будуть тягнути вас до злого - до гріха. В таких спокусах звертаймося до Господа Бога й просімо про поміч; благаймо, щоб Він був нашим провідником. Щоб у своїй доброті погодив у нас ті дві речі: бажання Бога й наш власний зиск, щоб вони були інтелігентні та впорядковані. То значить, що Господь Бог має бути понад усе, тобто понад усі сотворіння й понад усіх людей, бо то Він усе з нічого сотворив, Він є творцем усього, воднораз же найдосконалішою особою. Він - це єдина істота в цілій вселенній і поза нею. Він також єдиний може заспокоїти всі наші бажання щастя, а тим запевнити нас про безмежні радощі й повне щастя.
Господь Бог є багато більшим від усіх речей, які сотворив, воднораз же нашим найбільшим скарбом. Тому, забувши про всі інші речі, шукаймо Його єдиного, а розваживши, ким Він є для нас, застановімось, як ми можемо за всі Його ласки віддячитись? Подумаймо лише над тим, як ми повністю залежимо від Нього у всьому, без Нього не можемо ні одного віддиху зробити, ні одного слова сказати, ні одної гадки чи бажання повзяти. Розважмо над тим, що Господь кожної хвилини може позбавити нас своєї підтримки, й це буде кінцем нашого життя й існування. Проте лише маючи ті речі на увазі й живучи з тою гадкою в кожну хвилину нашого життя, зможемо віддати Господеві справді розумну службу, яку ми Йому винні.
Духовні потіхи - це тільки дочасні дарунки, щоб заохотити тих людей, які серйозно бажають служити Господеві. Той дар не належить кожній людині й його не дається кожній, яка шукає тільки себе саму, тобто людині самолюбній. Вона є потіхою тільки для добрих і богоугодних людей. Самолюби, з другого боку, - це ті, які шукають себе самих, які шукають лише своєї користи й знаходять її в земному щасті й низьких розкошах та гонорах цього світу. Проста й щира згадка про нашу власну негідність дасть нам досить сили щиро молитися й робити добрі діла, не сподіваючись на духовну потіху за те.
Розважмо:
Спаситель наш має повну рацію, кажучи, що ми ніяк не є варті Його дарів: "Моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних" /Мт. 5, 44-45/. Він нам нічого не винен, бо вже стільки обдарував нас, що ми повинні бути вдоволені тим, що можемо творити Його волю. Якщо б навіть Він забажав нас залишити в болях, нещастях та смутку, Він не зробив би ніякої кривди, тому що ми всі куплені Його кров'ю, пролитою на хресті. А крім того, все, що ми маємо і ким ми є, - це Його дари, а зрештою, ми самі є ділом рук Його.
Молитва:
Спасителю мій добрий, я знаю, що не будеш трактувати мене так жорстоко, як я на те заслуговую, але під тою умовою, що я буду старатися поправитись і завернути зі злої дороги й прямувати до Тебе. Очевидно, що я ніколи не зможу перемогти Тебе в великодушності. Бо Ти винагороджуєш кожне моє бажання й кожне добре діло стократно. Я вірю, що Ти не залишиш мене в терпінні, нещасті чи біді довше, ніж це потрібно для мого власного добра. То правда, що з причини моїх гріхів та проступків я негідний ніякого милосердя з Твого боку, але я маю надію на Твою, Спасителю, безмежну доброту, що Ти не залишиш мене без Твоєї помочі. Бо милуєш грішників, а таким грішником я є. Ти також сказав у пророка Єзекиїла: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Допоможи мені йти за Твоєю мудрою й святою волею, завжди шукаючи Тебе в першу чергу, а Твої дарунки лише тоді, коли Ти хочеш, щоб я їх мав. Бо я бажаю любити Тебе єдино тому, що Ти гідний моєї найбільшої любови. Амінь.