Любі друзі. Господь Бог каже нам, що людина народилась недосконалою, тому мусить уживати всіх засобів та нагод, які зустрічає в туземному житті, щоб, наскільки можливо, вдосконалитись, бо від того залежить її майбутнє щастя в небі. Вона має вживати тих засобів так, як наказує їй її розум, просвічений Божою ласкою, згідно з Божими Заповідями, тобто його Святою волею. То правда, що не завжди є легко сповняти Божу волю, хоч ми й знаємо, що вона є для нашого власного добра. Настрої, бажання, почування, пристрасті людини не все охочі піддатись і служити приказам людського розуму. Людина деколи чує завеликий потяг до деяких речей, переважно грішних, а дуже часто замалий до роблення добрих, на ласку Божу заслуговуючих діл. Це постійне стремління до переборщування називається спокусою. Спокуса, однак, ще не є гріхом. Вона лише старається тягнути людину до того, про що вона знає, що є злом, або старається здержувати її від того, що вона знає - є добром.
Спокуса попросту витягає те, що є в людині, назверх. Дехто знає те краще, коли мав нагоду боротися проти спокус. Вони випробовують його гріхи та чесноти. При помочі них людина пізнає, як дуже вона бажає заслужити собі на небо, це виходить із того, що вона робить у тому напрямі. Як дуже вона любить Бога, пізнається з того, що вона готова робити чи пожертвувати для Нього. Першою захороною проти спокуси є пізнати її, бачити, що вона в дійсності є, без притягуючої краси, що її наче закриває. Дехто, хто не знає Господа Бога, може дуже скоро знеохотитись досвідами туземного життя, яке є справді дуже коротким, дуже рідко воно є вільним від смутку й клопотів. Людина на землі сплямлена численними гріхами, ошукана багатьма пристрастями, поневолена багатьма страхами, в небезпеці з причини багатьох засідок, розсіяна численними цікавими речима. Вона заплутана в суєту, оточена помилками, змучена працею, переслідувана спокусами, виснажена розкішшю, переслідувана багатьма побажаннями
Терпінь і смутків часто не бракує, бо на нас чигає стільки засідок, ми оточені різними ворогами. Заледво один клопіт або спокуса нас мине, зараз друга надходить. Дуже часто один клопіт нас ще не залишив, а вже інший надходить. Дивуємось, як людина може любити оце туземне життя з його нещастями, гіркістю й злиднями. Та помимо того багато людей за люблені в те життя й шукають у ньому своє задоволення. Правдива й вірна Богові людина радіє й вдоволена помимо всіх досвідів та лиха. Вона спрямувала свої очі не на ті клопоти, але на головну мету туземного життя. Вона глядить поза ті всі клопоти й темряву, що її оточує, на обрій, де світить ясне світло вічного щасливого життя, яке вкоротці настане! Тоді вона звільниться від нещасного невільництва невпорядкованих пристрастей і самолюбних амбіцій. Тоді вона знайде досконалі радощі повного, щасливого життя. Там вона матиме дійсну свободу неба без жодних перешкод, без болів тіла й ума, ту свободу, яку лише Господь Бог може дати.
Розважмо:
Туземне життя є коротким і повним зобов'язань і конечностей. А Господь Бог є премудрим і люблячим Батьком. Кожен батько здається суворим, коли він виховує і повчає своїх дітей. Тож коли вони доростуть і будуть сильними в чеснотах та зі здоровим характером, тільки тоді вони оцінять мудрість і любов їхнього батька. Так само є й із нами. Ми навіть не здаємо собі справи з того, якими немічними ми є, аж доки ми не спробуємо присмирити наше самолюбство й гордість. Ми ніколи б не пізнали, якими в дійсності ми є, якщо б Господь Бог не послав нам маленької проби в нашому житті. За ті туземні маленькі терпіння Господь приготовив нам таку заплату в небі, що ми собі й уявити не можемо. Він бажає, щоб ми робили тільки те, що можемо, щоб були менше негідними неба, стараючись на землі набути дещо з Його доброти й святости.
Молитва:
Добрий Господи, що доброго мені прийде з того, що я буду думати про себе краще, ніж я в дійсності є? Якщо б я не мав деяких терпінь, я б ніколи не дізнався, яким самолюбним і гордим я є. Дякую Тобі, Господи, що Ти дав мені цю нагоду стати дійсно таким, яким я бажав би бути. Діла є найкращим доказом правдивої чесноти. Я вірю, що кожна біда і смуток, що Ти послав або допустив зі своєї доброти або безмежної мудрости, є мені корисними. Бо Ти знаєш, чого мені потрібно, щоб стати доброю людиною. Сподіваюся, що пізнавши ціль тих пристрастей і досвідів, я буду дякувати Тобі за них. Зроби мене настільки безкорисним, щоб я міг сповняти Твої прикази без огляду на те, чи моє життя буде повне добробуту або злиднів. Роби зі мною все, що тільки бажаєш, бо я певний, що воно буде найкращим для мене. Амінь.