Любі друзі, диявол ніколи не спить, але ваше тіло ще не вмерло. Це значить, що ви мусите бути завжди чуйними, готовими до боротьби, бо на кожному кроці маєте ворогів, які ніколи не спочивають. Ваш ворог протиставиться всьому, що є добре чи Богу миле, і ніколи не втомлюється, щоб спонукувати вас до гріха. Вдень і вночі Він готує засідки в надії, що якась душа, нічого не сподіваючись, може попасти в Його тенета. Тож як остерігає нас св. Апостол Петро: "Будьте тверезі й чувайте! Противник бо ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі" /1 Пт 5, 8-9/. Дорогі, моліться часто і просіть Господа, щоб дав вам ласку ті всі атаки диявола перемогти.
Ніхто не може бути забезпеченим перед спокусами, як довго живе на землі. Ми маємо в нас самих джерело спокус, тому що ми родилися під первородним гріхом, і наша природа є схильною до гріха, про що згадує цар Давид: "Я ж у беззаконні народився, й у гріху зачала мене моя мати" /Пс. 51,7I/. Побажання тіла - це сліпе стремління нашого почуття й звіриних хотінь, які стараються заспокоїтись без огляду на приказ нашого ума чи виправдання. Це наче сліпий інстинкт, який відмовляє послуху розумовій частині нашого духа й старається заспокоїти себе тим, що йому підходить. Це є схильності нашої людської природи, звихненої первородним гріхом, які прагнуть до заспокоєння своїх похотей. Побажання душі, тобто духової частини нашої істоти, полягає в нерозважному й нерозумному самосприянні, незважаючи, що є правдиве й раціональне. Це радше духовне побажання нашої духової частини істоти, незважаючи чи воно є дозволене Божим законом.
Коли ж ця спокуса промине, звичайно надходить інша, і то дуже часто сильніша, й атакує нашу волю, стараючись звести її на манівці, тобто до гріха. Тому нам треба завжди бути уважними й готуватись до відсічі, щоб часом не згрішити. Проти цього роду спокус остерігає нас Ісус Христос: "Чувайте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне" /Мт. 26, 41/. Такі спокуси треба відразу ж поборювати такими засобами, що їх нам вказує Спаситель, тобто постійним чуванням і молитвою. Чуванням, щоби пізнати, що дана гадка, чи погляд, чи приємність є спокусою; а зрозумівши те, не треба собі довіряти, але негайно звертатися до того, хто може нам у тій боротьбі допомогти, тобто до Господа Бога. Він бо всемогутній, і бачачи наше бажання залишатись Йому вірними, поспішить із поміччю, і спокуса нас опустить. У таких спокусах можна переконувати себе словами Святого Письма, подібно як Ісус Христос це робив у час спокус його дияволом у пустині: "Не самим хлібом житиме чоловік, а кожним словом, що виходить з уст Божих" /Мт. 4, 4/. Коли спокушав його диявол, щоб кинувся з крівлі храму, бо ангели будуть хоронити його як Сина Божого, відповідь Ісуса була: "Написано також: Не будеш спокушати Господа Бога твого" /Мт. 4,7I. Коли ж диявол запропонував Ісусові віддати всі царства землі за те, щоб Він йому поклонився, відповідь Спасителя була: "Геть, сатано! Написано бо: Господу твому поклонишся і Йому єдиному будеш служити" /Мт. 4, 10/. Очевидно, нам було б досить небезпечно входити в диспути зі спокусою, бо замість уступити, вона могла б нас довести до гріха. Найкращим є негайно звертатися до Бога й у Нього просити помочі.
Розважмо:
Кожна людина має свою частину спокус. Від того, як вона дає собі з ними раду, пізнається, якою вона є. Коли вона старається зменшити нагоди до спокус в її щоденному житті, вона доказує, що є розумною і мудрою людиною. Нерозумна людина довіряє собі забагато й у висліді грішить. Найбільшим ворогом людини є вона сама, самопевна в своїх силах, і тому нерозумно наражається на спокуси й очевидно улягає їм та й попадає в гріхи. Найбільшим союзником диявола проти нашого власного добра є наша гордість і глупота, а воднораз же нерозумна віра в наші власні сили. Надіючись на це, диявол обіцяє людині та пропонує те, що здається добрим. Якщо в нас Божий спосіб думання, ми зараз зрозуміємо диявольську принаду, а тоді при Божій помочі ми зможемо присмирити наші невпорядковані побажання й глупе самозадоволення.
Молитва:
Мій люблячий Отче, всесильний Боже! Моїм бажанням є розважати про Твою святу чесність у пізнанні й признанні себе самого, тобто, яким я дійсно є. Не дай, щоб був засліплений відносно моїх немочей і упадків-гріхів. Я не хочу сприяти собі, хіба що лише під одним оглядом, а саме, щоб здобути собі життя вічне, заховуючи Твої святі заповіді в моєму щоденному житті. Я бажаю уникати й противитися всьому, що може бути небезпечним для мого вічного спасіння. Тобто моїм бажанням є практикувати самоконтроль і умертвлення в тій цілі, щоб я здобув більшу владу над моїми сліпими пристрастями й нерозумним самовдоволенням. Лише з таким приготуванням сподіваюся перемагати малі або великі спокуси, що находять на мене щодня. Амінь.