Любі друзі, на оцій нашій долині сліз немає нікого настільки досконалого або святого, щоб не мав повністю спокус; тобто щоб час до часу вони на нього не находили. Ми ніколи не можемо бути від них вільними. Не було жодного святого, щоб їх не досвідчив, навіть такі подвижники Божі, що мали ласку молитви захоплення чи пак захвату, в яких навіть здається виходили зі себе й у дусі лучилися з Богом, щось на подобу св. Апостола Павла: "Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, чи то було в тілі, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був Він узятий аж до третього неба. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, був узятий у рай, і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити" /II Кор. 12, 2-4/. Він також нарікає на спокуси, кажучи: "А щоб я не згордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб мене бив у обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради Нього, щоб він від мене відступився, та Він сказав мені: "Досить тобі моєї благодаті, бо сила моя виявляється в безсиллі" /II Кор. 12, 7-9/. Він говорить навіть про гріхи, очевидно, не добровільні: "Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати - то ні: бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що в мені живе" /Рм. 7, 18-20/.
Святі подвижники Божі проходили через прерізні клопоти та спокуси, й вони користали з тих досвідів. Бо треба нам знати, що навіть спокуси є добром для нас. При їх помочі пізнаємо, якими слабкими й немічними людьми ми є, й тому не треба нам уноситися в гордости. Крім того, досвідчуючи різних спокус у нашому житті, ми будемо милосердними супроти інших, які переносять багато спокус, пізнаючи при їхній помочі, що людина, залишена собі самій, є безпомічною супроти них і тому мусить завжди здаватися на Господа Бога, на Його поміч. То правда, що знаючи наші немочі, нам треба уникати спокус, але коли вони, нами не спровоковані, найдуть на нас, нам не можна їм піддаватись, але, вповаючи на поміч Бога, противитися й боротися проти них. Бо коли того не будемо робити, але радше будемо призволяти на них, тоді дуже скоро відпадемо від Господа. Не журімось тим, що справи не пішли так, як ми бажали б, бо коли робили все, що могли, то все впорядку, бо Господь вимагає від нас лише старання уникати гріха, і хоч ми навіть упадемо в нерівному бою, Він буде до нас милосердним і простить нам гріхи. Глядімо на ті досвіди й спокуси як на частину нашого щоденного життя. Переносімо терпеливо те, чому не можемо запобігти, й тоді бо кажемо собі, що ми є справжніми послідовниками Христа.
Спокуса може найти на нас кожної хвилини дня й ночі. їй маємо противитися в нас самих, коли це гадка або бажання, але треба нам також боротися, коли спокуса походить від осіб або речей, що кругом нас (книжка, телевізія, образ тощо). В часі спокус треба нам завжди тямити, що Господь Бог є завжди з нами й глядить, як ми боремось проти них, готовий негайно на наш поклик прийти зі своєю всемогутньою допомогою. Він завжди допоможе, коли ми бажаємо оставатись Йому вірними, відкидаючи ті спокуси й не призволяючи на них. В часі спокус ми маємо нагоду доказати Господеві нашу безкорисну любов, тобто люблячи Його заради Його самого, не дивлячись, що з неї нам прийде. Так-то в тих часах наших спокус ми маємо найкращу нагоду піднестися понад наше самолюбство й боротись проти спокус, щоб приподобатися нашому небесному Творцеві й у той спосіб подякувати Йому за всі добродійства й ласки, якими нас повсякчасно осипає.
Розважмо:
Спокуси є долею кожної людини. Ніхто від них не є вільним, ані немає місця ні часу на оцій нашій землі, де людина могла б бути захороненою від спокус. Людська, первородним гріхом звихнена природа шукає за земним щастям повсюди й, на жаль, його ніде не знаходить. Диявол, ворог Божий і нашого небесного щастя, ніколи не спить і завжди чигає на нашу душу, як про те згадує св. Апостол Петро: "Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі" /І Пт. 5, 8-9/. Треба нам знати, що перед нами завжди жде на нас Спаситель наш Ісус Христос із протягненими до нас руками. Тож ідімо до Нього, звертаючи наші гадки й контролюючи наші пристрасті, слова й діла. Бо в Ньому єдиному можемо знайти всеобнімаючі радощі й щастя. Те постійне коливання внутрі нас до Спасителя й від Нього робить наше життя щоденною боротьбою.
Молитва:
Небесний Отче наш! З усіх речей, що їх я виберу сьогодні, ніщо не є дорожчим від Твоєї святої волі, бо Ти можеш мені показати певну дорогу до неба й вічного щастя. Допоможи мені бути вірним послідовником Христа, Твого Єдинородного Сина. Моїм бажанням є зробити Його царем мого серця та моєї душі, й бути завжди послушним Його словам та вірно слідувати за Його Божим прикладом. Допоможи мені, щоб я пізнав його досконало, так, щоб я міг думати, говорити й ділати чимраз то більше, як Він сам. Немає вищої мети, але я не смію цілити нижче. Бо й моє добро цього вимагає, а крім того, Його безгранична щедрість до цього мене спонукає. Сподіваюся, Небесний Отче, що при Твоїй помочі я зможу пожертвувати Тобі мої щоденні намагання. Амінь.