Любі друзі, глядіть на себе, особливо на початку спокуси. Знайте, що ворога легше побідити, якщо ви спротивлятиметесь ворогові зараз із початку. Зупиніть його відразу ж на порозі до вашого серця, до вашої душі. Не відкривайте дверей вашого серця чи душі вашому ворогові, тому що, як Він тільки всуне свою стопу в маленький отвір, він зможе силою знайти дорогу до вашого серця. Той, хто це сказав, відкрив нам важливу правду: "Противтеся зараз на початку; бо запізно лікуватися тоді, коли хвороба набрала сили з причини довгого зволікання". Але, з другого боку, пам'ятайте, що ніколи не запізно повернутись до Господа Бога. Вам буде важче це зробити, коли задовго будете перебувати зі спокусою. Коротенька молитва, так зване стрілисте зітхання: "Господи, поможи мені!", "Пречиста Діво, рятуй мене!" допоможе вам перемогти спокусу! А навіть тоді, коли ми не є певними, чи ми успішно відкинули спокусу при помочі тих коротеньких закликів до Господа, ми можемо бути певними, що залишилися вірними Господеві. Тому що добрий Господь ніколи не лишає без помочі тих, які звертаються до Нього про поміч у час потреби або спокуси!
Спокуса приходить непомітно. Спочатку являється гадка в нашому умі. За нею слідує сильний образ, що його спокуса нам представляє. Коли ж наш розум зорієнтується і буде розважати його, тоді наступає певне вдоволення з тої розваги, за нею слідує бажання розкошуватись тим вдоволенням, а тоді грішний нахил до нього, що закінчується згодою й призволенням. В той спосіб, крок за кроком, ворог нашого спасіння дістає повний доступ до нашої душі, якщо йому ми зразу не спротивилися. Проте важливим є затямити собі оцю правду: Не довіряйте собі, думаючи, що ви кожної хвилини можете позбутися спокуси, коли вона ввійшла до вашої свідомости! Треба нам пам'ятати, що наша людська, первородним гріхом звихнена природа насолоджується всім, що підходить її тілесному смакові. Як вона вже скуштує, чи пак засмакує спокусу, тоді вже важко буде, а то й неможливо спокусу прогнати. Через те радять учителі духовного життя, негайно звертайтеся до Господа Бога, просячи про Його поміч, ще заки спокуса загніздилася у вашому серці.
Розважмо:
Багато людей могли б врятувати своє духовне життя, коли б слухали й повинувались порадам учителів духовного життя. Багато з них наражаються на принади спокус, думаючи, що це їм нічим не пошкодить, і тому стараються, як тільки виникає змога, втішатися розкішшю, яка їм із того розважання приходить, уважаючи, що здержаться від гріха. Так поступають, бо хочуть уживати розкоші всюди, де тільки змога, якщо це можна зробити без Божої образи. Й так поступають ближче й ближче до справжнього гріха. Не розуміють, що ту їхню цікавість і необережність використовує диявол, який тільки жде, щоб вони ще ближче наблизилися, він тоді зловить та заплутає в свої тенета. Вже наша приказка говорить: "Не можете наблизитися до вогню, щоб не попектися в ньому!" Спаситель наш Ісус Христос остерігає своїх Апостолів, кажучи: "Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне" /Мт. 26, 41; Мк. 14, 38/. Св. Петро також перестерігає нас перед дияволом: "Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш, диявол, як лев ревучий, ходить навколо вас, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі" /І Пт 5, 8-9/. А св. Апостол Павло також говорить про те: "Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро; бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати - то ні, бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу (такий) закон, що коли хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, Закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах" /Рм. 7, 18-23/. Знаючи вагу й небезпеку спокус у нашій боротьбі за спасіння нашої душі, включено в Господню молитву таке прошення: "І не введи нас у спокусу, але вибав нас від злого" /Мт. 6,13/.
Молитва:
Душе Святий, милосердний Боже, що нас, людей, освячуєш своїми Божими ласками. Я сподіваюся, що даш мені пізнання спокуси, ще заки я, спонуканий нею, не поповню гріха. Дай мені силу противитися всьому, що бажає затягнути мене до гріха. Я свідомий того, що в мене було б багато менше гріхів, якщо б я був спротивився спокусі відразу, із самого початку. Проте постановляю тепер сильно, з Твоєю допомогою противитися спокусам, яких у мене так багато кожного дня. Але я вірю, що за Твоєю поміччю зможу від них усіх звільнитися. Бо Ти всемогутній Господь і можеш усе зробити, що тільки хочеш, воднораз же й безконечно добрий і бажаєш мене спасти та поселити в твоєму Небесному Царстві. Амінь.