Любі друзі, за допомогою Божою ми поступово зможемо побороти всі спокуси, які щодня находять на нас і тягнуть до гріхів. Ми не маємо від них спокою й ніколи не є захороненими від них. Як довго живемо на оцій землі, долині сліз, вони будуть завжди непокоїти нас. Ніщо не захоронює людину перед спокусами ні вік, ні хвороба, ані навіть радощі чи клопоти, вони все і всюди всунуться, щоб нам перешкаджати. Ніхто з людей не зможе нас від них освободити, й вони находять на нас чи вдень, чи вночі, при відпочинку чи при праці, навіть під час найсвятішого заняття, як під час Божественної Літургії чи яких інших Богослужб. Чи то будуть речі, які нам подобаються, воднораз же мають якийсь доступ до нас, чи то особи, яких ми знаємо, чи навіть нам невідомі, але в якийсь спосіб є в нашому довкіллі. Та й вони мають якийсь вплив на наші людські немочі. Їм треба протиставитись радше з терпеливістю, ніж із боязню чи задуже великою строгістю. В інших випадках, коли ми не маємо на них жодного способу, тоді переносімо їх терпеливо з відданням на волю Божу.
Якщо не будемо мати очей, спрямованих на Господа Бога, не зможемо опертися натискові спокус, які переслідують нас щоденно в кожну пору дня й ночі. То правда, що спокуси є дуже докучливі, й ми бажали б їх ніколи не мати. Хоч вони небезпечні та в'їдливі, але для нас вони є також корисні. Вони шкідливі нам, якщо зможуть довести нас до гріха, але коли при Божій помочі ми їх відкинемо, маємо заслугу перед Господом. Вони далі дають нам змогу пізнавати себе самих, бачачи, як ми заховуємось у їхній прияві та як, усильно уповаючи на Господа Бога, їх відкидаємо. За добру борню із ними одержим від Господа Бога належну нагороду, тобто щастя небесне. Тому нам треба собі виробити певний спосіб боротьби проти них. Каже св. Апостол Павло: "Я доброю борнею боровся, біг скінчив - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов'ю чекали на Його появу" /II Тим. 4, 7-8/. Нам не треба дуже журитися тими спокусами, лише треба тямити, що мусимо їм противитися з молитвою до Господа, пам'ятаючи, що Господь не дасть нам пропасти, бо помагає всім, які бажають залишатися Йому вірними й просять Його про допомогу. Він противиться лише лінивим і таким, що не бажають поправлятися, але, залізши в багно, остаються в ньому. Деякі стараються втікати від усіх спокус, але воно є неможливою річчю, коли йдеться про спокуси гадками, бажаннями чи подібні, бо "від себе самого не втечеш!" Інші знову, хоч і від них утікають, все-таки не можуть від усіх утікнути. Через те мусимо станути з ними на прю, не вповаючи на свої сили, але в покорі здатися на волю Божу, що Він нам допоможе. Покорою, терпеливістю й сильною дією ми будемо сильні й переможемо ворога наших душ. Над усе треба вповати на Господа Бога, маючи сильне переконання, що з Ним переможемо всіх ворогів, пам'ятаючи слова св. Павла: "Я можу все в тому, хто укріплює мене" /Флп. 4, 13/.
Розважмо:
Терпеливість поможе нам заховати спокій, зимну кров у всіх противностях і клопотах щоденного життя. Вона допоможе нам ясніше глядіти на ті речі й справи. Вислідом цього буде те, що нам буде легше звернутися до Господа Бога, коли нам треба буде Його помочі. Покора буде помічною нам у признанні нашої немочі й негідности, та з причини того ми будемо менше обурюватися й ненавидіти наші неприємні досвіди. Ці чесноти дозволять нам заховати рівновагу й спокій серед наших клопотів. Тоді щойно, повзявши певний план, ми зможемо взятися до викорінювання наших вад і перемагати наші спокуси.
Молитва:
Спасителю мій і Господи, з Твоєю допомогою я сподіваюся робити все, що тільки зможу, щоб поступово, кожного дня поборювати мої вади й набувати та побільшувати чесноти. Якщо речі є понад мої старання та сили, й я буду мусіти терпіти й зносити розчарування, дай мені зрозуміти, що Твоє провидіння так устроїло моє життя. Допоможи мені нести той хрест терпеливо в упокоренні. Навчи мене молитися так, як Ти молився до Твого Небесного Отця в Твоїй найважчій хвилині життя в Оливному городі, перед Твоїми стражданнями й хресною смертю. Допоможи мені вкласти моє майбутнє й вислід моїх змагань проти спокус в руки Твого Небесного Отця з якнайбільшим довір'ям і надією, що Він мене не опустить у тій боротьбі. Ти молився в Оливному городі: "Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише як Ти" /Мт. 26, 39/. Та я знаю, що в тій боротьбі проти спокус Твоя воля й поміч є на моєму боці. Я знаю, що Ти бажаєш, щоб я переміг, бо не хочеш, щоб я ображав Тебе моїми гріхами. А за Твоєю Божою допомогою я можу зробити все, за словами св. Апостола Павла: "Я можу все в тому, хто укріплює мене!" /Флп. 4, 13/. З мойого боку я ніколи не перестану робити те, що в моїх силах, сподіваючись Твоєї всемогутньої допомоги. А щодо вислідів, я це все залишаю в Твоїх Божих руках. Амінь.