Любі друзі, деякі мусять зазнавати важких досвідів та спокус, як тільки вступлять на дорогу до Господа Бога. Інші знову мусять боротися проти спокус під кінець їхнього богоугодного життя. Але є люди, які зазнають прерізних спокус протягом їхнього цілого життя. Все-таки це не важне, що вони мають спокуси, бо кожна людина їх має й мусить із тією правдою погодитися. Можна сказати, що немає людини, яка протягом свого життя не зазнавала б спокус. Важливим, однак, є те, як вона собі з ними дає раду? Якщо старається їх відкидати, - добре робить, бо тим способом не ображає свого Творця й Господа й вислуговує собі в Нього гідну заплату, бо ми, як Божі сотворіння, маємо Його прославляти й ніколи не ображати. У Псалмі сказано: "Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає" /Пс. 1, 1/. Святе Письмо продовжує: "Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито. Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема лукавства" /Пс. 32,1-2/. Подібно проповідує й св. Апостол Павло: "Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: "Щасливі ті, яким відпущені беззаконня й яким гріхи прикриті. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує" /Рм. 4, 6-8/.
Деякі люди мають лише легкі спокуси, що стається згідно з Божою волею й справедливістю. Він напевно бере під увагу їхні умови життя та заслуги кожного з них і укладає плани всіх речей, маючи на увазі спасіння тих, які заховують Його Святі Заповіді. Св. Євангелист Матей за притчею Ісуса Христа розказує про одного багатого чоловіка, який, пускаючись у далеку дорогу, передав своїм слугам майно: "Одному він дав п'ять таланів, другому - два, а третьому - один, кожному за його здібністю, й від'їхав" /Мт. 25, 15/. Так само й Господь роздає свої Божі ласки згідно зі силою волі кожної людини, дає більше або менше тих ласк, знаючи як всевідучий Господь, як кожна з них буде з тими ласками співпрацювати. Відносно того Він також приготував нагороди для працьовитих слуг, воднораз же кару для лінивих. Так само мається справа з кожним із нас. Вже на початку нашого життя Господь визначив, які ласки нам дати відповідно до наших спромог, сили нашої волі й до ласк, з якими ми могли б у нашому житті співпрацювати. Проте ті, що одержали більше ласк чи більше дарувань, мають обов'язок їх повністю використати в службі Богу, бо від їхнього вжитку своїх дарувань і співпраці з Божими ласками залежатиме їхня нагорода чи кара. Так про те говорить св. Євангелист Лука: "Той, що знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по Його волі, буде тяжко битий. А той, що її не знав, і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато й від нього вимагатимуть; а кому повірено більше, від того більше зажадають" /Лк. 12, 47-48/. Дари й нагороди йдуть рука в руку із зобов'язаннями й службою, яку мають віддати. Деяким людям не дано великих спокус, і вони звичайно їх перемагають у своєму туземному, щоденному житті. Господь допускається, щоб вони самі встидалися, що вони такі ліниві чи такі до нічого не здатні. Знаючи свої немочі, воднораз же будучи лінивими, вони не стараються працювати над собою, щоб набути конечних чеснот, вони звичайно улягають спокусам, тому й справедливо заслуговують на покару. Відносно нас, коли спокуси найдуть на нас, не страхаймося їх і не попадаймо в розпач, але надіймося на Господа, на Його допомогу. Однак не чекаймо із складеними руками, але просімо в Бога допомоги. Із вірою, що Він може й хоче нам допомогти. Крім того, з нашого боку робімо все, що в наших силах, щоб перемогти ті спокуси, пам'ятаючи слова Святого Письма: "Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай вважає, щоб не впав. Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний, Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести" /І Кор. 10, 12-13/.
Розважмо:
Не будьмо ніколи такими нерозумними, думаючи, що ми є одинокими людьми, які мають спокуси. Немає більш жалюгідної людини, як ця, що думає, що її досвіди й спокуси є найбільшими, та що немає нікого, хто терпів більше від неї. Кожна людина має свій, Богом призначений хрест, і його мусить нести; деякі люди мають важчий, а інші - легші хрести. Відносно того немає жодного винятку, кожний мусить нести Богом йому призначений хрест. Тому й Спаситель каже: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" /Мт. 16, 25/. Як зауважуєте самі, Спаситель не каже, нехай пошукає собі хреста! Ні, Він каже: "Нехай візьме свій хрест і йде слідом за мною!" Отже, кожен з нас має свій, Богом призначений хрест. І чи йому подобається, чи він хоче, чи не хоче, якщо бажає спастися, мусить узяти його на плечі й послідувати за Спасителем, бо такою є воля Божа! Людина може мати багато мотивів, щоб поборювати спокуси. Правдивий християнин має до того ж надприродні. Дехто уникає й бореться проти них, бо бажає уникнути пекла, чи не бути довше в чистилищі, ніж йому Божим провидінням призначено. Інший бажає Господеві надолужити за свої провини, або бажає подобатися Йому, чи то поборюючи спокусу, або скріплюючи й побільшуючи свої чесноти. Деякі бажають своїм богоугодним життям вислужити собі або іншим людям, чи своїм рідним Божі ласки, а то й побільшити свою майбутню славу в небі як нагороду за своє святе життя. Нарешті, деякі мають найвищі мотиви, як дати Господеві доказ своєї безкорисної любови до Нього, чи приймати з Божих рук страждання й досвіди, тому що вони є частиною Божого безмежного мудрого плану.
Молитва:
Спасителю добрий, Сину Божий, допоможи, щоб я старався жити якнайкраще заради моєї любови до Тебе, Господи, Царю моєї душі. Я не хочу нарікати, ані жалуватися перед Тобою! Але радше бажаю при помочі Твоєї ласки зустрічати всі труднощі й досвіди та зносити їх так, як Ти собі того бажаєш, Я знаю, що щоденні спокуси можуть мені дати нагоду стати справді святою людиною. Я не хочу шукати клопотів, але буду старатися переносити всі терпіння й клопоти, які Ти в Твоїй доброті мені пішлеш, щоб краще Тобі подобатися й тим способом виявити мою любов до Тебе. Бажаю працювати, відпочивати, терпіти так, як Ти того від мене вимагаєш. Амінь.