Любі друзі, всі ті, що є неофітами в духовому житті та не мають досвіду, як прямувати до святости серед усіх щоденних перешкод, пристрастей та спокус, можуть дуже легко заблудити й попасти в гріхи. Тому їм конечно потрібна порада досвідченої людини, яка набула цей досвід своїми молитвами та довгим богоугодним життям. Такого духовного батька треба всім початкуючим, а ним є ваш сповідник, дорогі в Христі! Порада досвідченого отця Духовника, чи Сповідника, очевидно, буде кращою, ніж гадки та рішення вас самих. Тож і не диво, чому Спаситель посилає повсюди своїх Апостолів та священиків, кажучи: "Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх у ім'я Отця, Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку" /Мт. 28,18-20/. При іншій нагоді Спаситель підкреслює велику вагу уряду, що ним наділив своїх посланців-Апостолів, а після них - єпископів і священиків: "Як мене послав Отець, так я посилаю вас". Це промовивши, дихнув на них і каже їм: "Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються" /Ів. 20. 21-23/. При іншій нагоді дає їм авторитет, який він сам має від Бога Отця: "Хто вас слухає, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує, а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене" /Лк. 10, 16/. Проте не будьте загорді на своє знання чи науку! Зрештою, навіть, прислів'я говорить: "Ніхто не може бути суддею у своїй власній справі!" По-перше, тому що з огляду самолюбства не може бути об'єктивним, а по-друге, тому що його власна гордість не позволить йому добре розважити справу й дійти до правильного заключення. Згадайте, що не все, що вам здається добрим і справедливим, є завжди таким об'єктивно. Ось гляньте, і диявол цитував Святе Письмо, спокушаючи Ісуса Христа після Його Хрещення в Йордані. Там на пустині, прийшовши до Спасителя, він спокутував, покликаючись на Святе Письмо: "Якщо ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом". Ісус озвався до нього: "Писано, що не самим лише хлібом житиме людина" /Лк. 4, 3-4/. На спокусу, диявол, показавши Спасителеві царства, які були під його владою, сказав: "Я дам тобі... коли ти поклонишся передо мною". Ісус у відповідь сказав до нього: "Писано: Ти будеш поклонятися Господеві Богові Твоєму, і Йому єдиному служити" /Лк. 4, 6-8/. Під кінець, на крівлі Єрусалимської святині кусив диявол: "Коли Ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; писано бо: Він ангелам своїм велітиме, щоб Тебе зберігали..." /Лк. 4, 9-10/. Але озвався Ісус до нього: "Сказано: Не спокушуватимеш Господа Бога Твого" /Лк. 4,12/. Він майстер у брехні, тож не легко пізнати його інтерпретацію Святого Письма. Тому найкраще не входити з ним у розмову, бо ми напевно програємо! Самих добрих намірів не вистачає, нам треба бути передусім певними, що ми на правдивій дорозі до святости.
Для того, щоб ми були певними правої дороги до Бога, Спаситель залишив нам Церкву свою Святу, тож здаймося на неї, й вона вияснить нам усе в час сумнівів і вкаже правий шлях. Він залишив нам свій Божий приклад, обмивши Апостолам ноги під час Тайної Вечері, сказав до своїх Апостолів: "Ви звете мене: Учитель, Господь і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги, я - Господь і Учитель - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив" /Ів. 13, 13-15/. Приклад дають нам святі Апостоли Христові й 13 000 000 мучеників Церкви Христової, тож не будьмо загордими, але, коли хочемо спастися, слідуймо за Христом Господом і тими мільйонами, що за ним послідували від початку.
Коли ж ми вже одержали пораду, будьмо второпні й послідуймо за нею. Крім того, стараймося пізнати корінь спокуси, щоб ми могли її з корінням усунути. Коли ж людина тільки назовні противиться спокусам, не усуваючи її основ, спокуси вкоротці знову повернуть до неї, й її положення може бути навіть гіршим, як було на початку, що підтверджує Святе Письмо: "Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. І прибувши, знайде його заметеним, прибраним. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять там і там оселюються, й останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше" /Лк. 11. 24-26/.
Розважмо:
Наша гордість або страх деколи не дозволяють нам шукати пораду в інших людей. Внаслідок цього вони можуть пошкодити нам більше в нашому дальшому житті. То правда, треба мати покору, щоб признатися до наших вад, пристрастей та інших немочей. Думаю, що ми були б нерозумними, коли з причини маленького упокорення відкинули б помічну руку тих, які готові були б нам допомогти. Навчені досвідом, сподіваюся, що ми в майбутньому не відмовимо прихильного вислухання людських труднощів, зрозуміємо їх і дамо допомогу, якої ми б самі сподівалися, будучи в їхньому положенні.
Молитва:
Добрий Господи, Отче всякої мудрости й Боже милосердя, допоможи мені, щоб я ніколи не був таким гордим, аби відмовитися прийняти добру пораду від ближніх. Моїм бажанням є жити праведним, Тобі вгодним життям. Тож якщо порада чи приклад збільшує моє знання в діяльності чи службі Богові, додай мені сили й відваги йти за доброю порадою людей. Бо тим способом маю надію уникнути, а то й побороти багато спокус у моєму щоденному житті. Пам'ятаю також слова Святого Письма, що: "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 6; І Пт. 5, 5/. Амінь.