Любі друзі, не будьте зацікаві, стараючись своїми непридатними намаганнями зрозуміти Божі бездонні й незглибимі правди, як ось оцю, про дійсну приявність Ісуса Христа зі своїм Божеством і людською природою, тобто із тілом і душею у Пресвятій Євхаристії. На Тайній Вечері Спаситель перемінив хліб у своє пречисте Тіло, а вино у свою пресвяту Кров. Опісля ж дав своїм Апостолам силу й власть те саме робити, що Він перед їхніми очима на Тайній Вечері зробив: "І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: Візьміть Ті і поділіться між собою..." /Лк. 22, 17/. "/, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: "Це - моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин". Так само чашу по вечері, кажучи: "Ця чаша - це новий завіт у моїй Крові, що за вас проливається" /Лк. 22,19-20/. Маючи таку повновласть від Спасителя Ісуса Христа, Апостоли передали її разом зі своїм завданням їхнім наступникам, Єпископам і священикам. З того часу, від Христа через Апостолів ми одержали Божу ласку й привілей приймати Христа Господа під видами хліба й вина. Те все, що Христос Спаситель зробив на Тайній Вечері, є історичним фактом, але той факт є воднораз понад спромогою нашого зрозуміння, та й задуже чудесний, щоб його повністю охопити. Немає людини, щоб могла повністю зглибити й оцінити славу Божих діл. Відвічний і всюди присутній Бог, джерело безмежної сили, творить діла, які є зависокими, щоб людина могла їх зрозуміти, подібно як це в Псалмі говориться про всюдиприсутність і всезнання Бога: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку. Що за предивне знання! Для мене воно занадто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139,1-6/. Тому нам треба благати Господа, щоб збільшив у нас віру й любов, бо ті дві чесноти є для нас могутньою силою, що притягає нас ближче до Господа у Пресвятій Євхаристії. Щаслива та людина, що не шукає відповіді на це чудо, але в покорі й простоті приймає все таке чудесне та надто високе для нас, щоб зрозуміти, бо вірить на слово Богові, Творцеві й Спасителеві своєму. З нашого боку, просімо лише Спасителя, щоб збільшив нашу віру, приборкав нашу гордість, що бажає зрозуміти те, що зависоке й заглибоке для нашого ума. Стараймось якнайчастіше приймати Пресвяту Євхаристію, знаючи, що в ній міститься наш Бог і наше життя й щастя вічне. А приймаючи її частіше, пізнаватимемо Христа щораз то більше, при помочі тих ласк, які спливатимуть від Божественної Літургії і Святого Причастя.
Розважмо:
Пам'ятаймо, що нам треба сприймати все з простою й безсумнівною вірою в Господа та в Його слово, воднораз же з великою покорою й побожністю наближаючись до Христа Господа в Святому Причасті. Він, у кивоті утаєний, день і ніч жде нас, щоб прийти до нас під видом хліба й вина. Він бажає собі, щоб ми до Нього приходили і Його споживали, кажучи: "Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, - це тіло моє за життя світу" /Ів. 6, 51/. "Хто Тіло моє їсть і Кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо моє Тіло - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. Хто споживає Тіло моє і Кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене Отець живий послав, і як я живу Отцем, так і той, хто споживає мене, житиме мною... Хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме" /Ів. 6, 54-58/. Наш Спаситель Ісус спілкується з простими людьми, об'являє себе покірним, дає зрозуміння тим, що вбогі духом, тобто звичайним простим людям. Він повчає всіх тих, що чисті умом, але ховає свою ласку перед тими, що є цікавими й гордими. Як про те повчають нас св. Апостол Яків і св. Апостол Петро: "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 6; І Пт. 5, 5/.
Молитва:
Спасителю мій і Господи, дай мені ласку простоти, щоб я приймав усі Твої слова з довір'ям, без спротиву й неконечної цікавости та питань. Ти ж мій Бог, і Ти доказав своє Божество протягом Твого туземного життя. Тож Твоє слово - Боже слово, і я повністю приймаю його, без огляду чи я його розумію, чи ні. Ти, Господи, сама правда, правда вічна, джерело всякої правди й доброти. В Тобі покладаю всю мою віру й надію. Але коли часом якісь сумніви будуть мене непокоїти, бо я такий немічний, будь таким ласкавим і стій при мені, щоб я часом не захитався й не упав у гріх, але дозволь мені опрокинути ті всі сумніви. Моїм бажанням є вірити Тобі в усьому, бо Ти вимагаєш такої віри від мене, як колись вимагав від батька біснуватого хлопчини. І відповідаю словами того батька: "Я вірю, Господи, допоможи моєму невірству" /Мк. 9, 24/. Амінь.