Любі друзі, не сумнівайтеся щодо вашої готовости прийняти Ісуса до своєї душі в Святому Причасті. Відносно того не є конечним, як деякі думають, мати якісь сентименти чи побожні почування. Старайтесь робити тільки те, що у ваших силах, і приступайте до Св. Причастя. Справа в прийманні Господа не є в побожних почуваннях, але в душі, вільній від гріха, а передусім від важкого - смертельного гріха. Зайві розважання про вашу негідність не поможуть нічим, хіба що здержать вас від прийняття Спасителя. А що Він бажає до нас прийти, виходить із Його слів: "Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, - це Тіло моє за життя світу" /Ів. 6, 51/. "Хто Тіло моє їсть і Кров мою п'є, той живе життям вічним і я воскрешу його останнього дня. Бо моє Тіло — їжа правдива, і Кров моя — правдивий напій. Хто споживає Тіло моє й Кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене Отець живий послав, і як я живу Отцем, так і той, хто споживає мене, житиме мною... Хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме" /Ів. 6, 54-58/.
З другого боку, однак, не попадаймо в іншу крайність, тобто причащатися без належного приготування. Спаситель не вимагає від нас, щоб ми були досконалими, але хоче, щоб ми стреміли до досконалого приготування, роблячи, що тільки в наших силах. Приготування до прийняття Господа як конечного вимагає св. Апостол Павло: "Тому, хто буде їсти хліб, або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожен випробовує себе самого й тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п'є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зо світом" Я Кор. 11,27-32/. Хоч, може, наше приготування до Св. Причастя не є досконалим, та коли ми робимо все. що в наших силах, Господь приймає його як вистачаюче.
Деякі люди є літеплими відносно Господа Бога, для них байдуже, чи приймають Христа Господа в Св. Причастю, чи ні. Вони нічого не роблять собі з того, коли відкладають Св. Причастя. Не цікавляться тим, щоб бути близько Господа, навіть усвідомлено не приходять до Нього, але радше віддаляються, зі страху, щоб не пізнати свойого обов'язку краще. Бояться, щоб часте Причастя не змінило занадто їхнього способу життя. Тож коли вони опиняться в пеклі, в пекельному вогні, причиною буде те, що вони своїм віддаленням від Спасителя не дозволили Йому допомогти їм у спасінні. Тому стараймось робити все, що в нашій спромозі, й будемо певні, що ми не ошукаємо себе самих. Але роблячи в тому напрямі все, що можемо, не біймося диявола, бо він не приступить до нас, коли будемо близько Господа, який є завжди при нас, як про те запевнив своїх Апостолів словами: "Отож я з вами по всі дні, аж до кінця віку" /Мт. 28, 20/.
Розважмо:
Коли ми розумні, будемо слухати досконалої поради Спасителя: "Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, - житиме повіки. І хліб, що його я дам - це Тіло моє за життя світу" /Ів. 6, 51/. Та й коли ми стараємось приготовитись на Його відвідини в Пресвятій Євхаристії, як тільки можемо найкраще, не маємо чого боятись чи непокоїтись. Бо Спаситель сам бажає собі тої з луки з нами, хоч як всемогутній і всезнаючий Бог знає про стан нашої душі, та якими негідними ми є на Його прихід. А по-друге, ми не можемо допустити до того, щоб бути здалеку від Нього, від Божої поживи Його Тіла й Крови, бо в Ньому є життя, якого потребує наша душа, згідно зі словами Христа: "Бо Тіло моє - їжа правдива і Кров моя - правдивий напій. Хто споживає Тіло моє і Кров мою п'є, той у мені перебуває, а я в ньому. Як мене послав живий Отець, і як я живу Отцем, так і той, хто споживає мене, житиме мною" /Ів. 6, 55-57/. А з другого боку, коли не користуємося Пресвятою Євхаристією, тоді не буде в нас Божого життя. А без Божого життя ми нічого надприродного зробити не можемо, як запевняє нас Спаситель: "У мені перебувайте - а я в вас! Як не спроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо ,не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинений геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, і вони згоряють!" /Ів. 15, 4-6/. Запам'ятаймо собі ті слова Христа, що як довго ми перебуваємо в Ньому, злучені Пресвятою Євхаристією, так довго в нас є надприродне життя, а з тим життям і можливість приношення плодів, - добрих діл, заслуговуючих на Царство Небесне. Коли ж не будемо приймати Пресвятої Євхаристії, то не тільки, що не будемо мати в собі Божого життя, але також і з тим не буде в нас можливости творити добрих діл. А без Божого життя сама душа нидіє і вмирає для ласки Божої, важким гріхом. Тоді її, як непотрібну, подібно як гілки, що відрізані від виноградини сохнуть, збирають і вкидають у вогонь, щоб згоріли і не засмічували довкілля. Душа ж без плоду також непотрібна й її також вкидають у пекельний вогонь, щоб повік мучилась і терпіла й своїми муками прославляла безмежну справедливість Бога, який за добро нагороджує, а за зло страшно карає.
Молитва:
Спасителю ласкавий та милосердний, Ти, щоб рятувати нас від пекла, не лише витерпів страшні муки, але й ганебну хресну смерть. Та знаючи нашу гріхом звихнену природу, залишив нам цілющий лік - Твоє пресвяте Тіло й пречисту Кров. Поможи мені користуватися ними на спасіння моєї грішної душі, щоб бути в якнайтіснішій злуці з Тобою, бо тільки тоді зможу приносити плоди покаяння й добрих діл, конечних до спасіння. Допоможи мені, щоб я гідно користувався Твоїм Божим ліком на Твою прославу й на спасіння моєї душі. Не дай, щоб будь-чим прогрішився проти тієї трапези Твоєї Божої любови, але щоб до останньої хвилини мого життя приймав її на Твою прославу й для запевнення життя моєї душі. Амінь.