Любі друзі, в усіх наших досвідах і клопотах Господь приходить до нас і питає: "Чи ти дійсно віриш у мене?" Або іншими словами: "Чи ви довіряєте мені й чи ви готові доказати це ваше довір'я тим, що серед ваших щоденних клопотів, небезпек і страждань не будете ні журитись, ні боятися?" Нам треба знати, що якби ті досвіди не були добрі для нас, тоді Господь міг би їх негайно усунути. Та й нам треба знати, що Він це може зробити, бо всемогутній, воднораз же хоче те зробити, бо Він безмежно люблячий нас Батько. Проте нам не треба страхатись того, що може нам приключитися в майбутньому. Дбаймо радше про сьогоднішній день, а все інше віддаймо в руки Отця нашого Небесного. Спаситель повчає нас про те словами: "Не турбуйтесь, промовляючи: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемось? Про те все побиваються погани. Отець же ваш Небесний знає, що вам оце все потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливості а все те вам докладеться. Не журіться, отже, завтрашнім днем, завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха" /Мт. 6, 31-34/. Багато завтрашніх клопотів є лише в нашій уяві. Бо звідкіля ми знаємо, що будемо завтра ще жити? Чи ви думали, скільки то речей може статися, які можуть перешкодити тому всьому, чого ми очікуєм у майбутньому? Під кінець пам'ятаймо, що нічого злого нам не може притрапитися без дозволу нашого Отця Небесного! А навіть, якщо б дійсно щось такого злого притрапилось, то Господь навіть зло може перемінити нам на добро, нам на користь. Покладімо лише самих себе й усі наші клопоти у всемогутні руки Бога й не страхаймось і не журімось нічим.
Диявол має змоги зробити, щоб люди фальшиво думали, коли вони кермуються їхніми почуваннями. Він звертається до їхніх уподобань, до того, що вони люблять чи не люблять, та перекручує їхні гадки й ідеї на фальшиві й лихі. Так-то поступово диявол зводить їх із дороги правої на дорогу гріха й веде туди, де йому подобається. Тих, кого вже звів, як своїх невільників, веде, наче сліпих, дорогою до пекельного вогню. Причиною цього всього є те, що вони дали провадити себе своїм побажанням та пристрастям, бо їм так підказували їхні хибні уяви.
Ми ж ніколи не зробимо таких помилок, як вони, коли кермуватимемось нашим розумом, просвіченим вірою та ласкою Божою. Проте слухаймо голосу Божого, який приходить до нас при помочі інституції, що її тут, на землі, оснував Син Божий, - Церкви Святої. Простуймо за Божою волею, що її Господь висказав у своїх Божих Заповідях. Хай світ оцей не зводить нас своєю присутністю й чаром, який так притягає до себе нашу, первородним гріхом звихнену природу. Не страхаймось нікого ані нічого, знаючи, що Господь Бог є завжди близько нас, як про те повчають нас Діяння Апостольські словами: "Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи й границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може навпомацки не знайдуть Його, - хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо" /Ді. 17, 26-28/. Господь з кожним із нас крокує до нашої злуки з Ним та до вічного, безмежно щасливого життя з Ним у небі. Тому йдімо відважно з Ним, нашим Небесним Отцем і провідником, сповняючи Його волю в усьому. Бо Його мир та Його охорона будуть з нами завжди, повсякчас.
Розважмо:
В багатьох людей уява й тілесні побажання-пристрасті нормують їхнє життя. Внаслідок того вони зі страху уникають багатьох речей, даючи себе провадити не розумові, але своїм почуванням. Вони так дуже переборщують неприємні речі, що навіть не сміють їм ближче приглянутись, таким чином стають невільниками свого страху. Нам треба просити Господа, щоб дозволив нам, аби наш ум, просвічений вірою, та ласка Божа внесли світло й спокій у наше щоденне життя. Тож коли будемо слухати голосу нашої Церкви Святої, представительки Христа Господа тут, на землі, спроможені Його ласкою, звільнимось від усяких страхів та боязні.
Молитва:
Господи Боже мій, чого ж мені боятися? Ти знаєш усе, Ти передбачив усе, що може мені приключитися, тож без Твого дозволу нічого злого мені статись не може. А я знаю, що Ти на ніщо не згодишся, щоб могло бути мені злим, бо Ти найкращий наш Батько. А навіть якщо якесь лихо трапилось мені, Ти навіть те зло можеш перемінити на добро. Знаючи це все, я можу мати тільки спокій та мир у моєму щоденному житті. Не дозволь, щоб я образив Тебе будь-коли браком довір'я до Тебе. Мені приходить на гадку, як Ти зганив своїх учнів, коли буря грозила затопленням човна, в якому вони перепливали на другий бік озера, в той час коли Ти, Господи, відпочивав, заснувши при кермі корабля. Тоді Ти, звернувшись до них, сказав: "Чого ви лякливі маловіри?" Тоді встав, погрозив вітрам і морю і настала велика тиша" /Мт. 8, 26/. Я всіми силами буду старатися мати сильне довір'я до Тебе, стараючись порадити собі серед різних труднощів і небезпек. А кожний вислід тих моїх зусиль прийму як рішення Твоєї святої волі. В Твої святі руки, всезнаючий і люблячий Господи, віддаю моє майбутнє та мій спокій. Амінь.