Любі друзі, не розпачайте, коли спокуси сильно переслідують вас і, помимо вашого спротиву, повертають і далі напастують вас. Пам'ятайте, що під час нашої боротьби проти спокус Спаситель є завжди близько нас. Будьмо певні, що Він дасть нам свою ласку й усе те, що є конечним, аби ми здержались від гріха. Про ту особливішу опіку Отця Небесного та про Його охорону нашої душі від гріхів запевняє нас Спаситель словами: "Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки просили в Отця, він дасть вам у ім'я моє" /Ів. 16, 23/. Або при іншій нагоді: "Все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я" /Ів. 14,13-14/. Та запевняє нас дальше, кажучи: "Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться" /Ів. 15, 7/. Чи ж можемо мати сильніше запевнення Христа Господа про Його постійну опіку в усіх небезпеках, на які виставлена наша душа?
Тому не біймось і не журімся, але відважно та з повним відданням на Божу волю готуймось до боротьби проти спокус. То не значить, що ми пропали, тому що різні важкі спокуси находять на нас. Думаймо радше про того, хто нам допомагає в боротьбі проти спокус. Ним є Єдинородний Син Божий, той самий, що заради нас і ради нашого спасіння зійшов із неба, прийняв на себе людську природу, піддався страшним мукам і смерті хресній, щоб нас визволити з неволі гріхів та від власти диявола. Пригадаймо собі, що спокуси - то ще не гріхи; то правда, що вони спокушають нас і ведуть до гріхів, але ми за Божою допомогою можемо проти них боронитися. То правда, що наша, первородним гріхом звихнена природа не все підкоряється проводу нашого розуму, вірою просвіченого, що сприяє приходові численних спокус.
Перший крок до охорони перед ними - це пізнання нашої слабости. Другий - ніколи не зневірюймося в нашій немічній силі й у всемогутній допомозі Бога. Стараймося попросту робити все, що найкраще можемо, тобто звернути нашу увагу на інші речі, щоб її відвернути від спокус. Звертаймося до Господа про поміч коротенькими стрілистими молитвами: "Ісусе, поможи мені, Пречиста Діво, рятуй мене!" Звернімо нашу увагу на якісь інші добрі речі, які нас дуже цікавлять, та постійно противмось спокусам, щоб зоставатись вірними Христові й не призволити на них. Їх піддає нам наше тіло, а з ним оцей світ, та диявол наводить на нас. Пам'ятаймо завжди, що спокуси - ще не гріхи та що спокуса не може нас змусити до гріха.
Трапляється дуже часто, що деякі люди роблять найбільші поступи в чеснотах якраз серед таких важких спокус, коли їм здається, що вони упадають і грішать проти Господа. Пам'ятаймо, що Господь глядить на наші зусилля й наші добрі наміри та, опираючись на них, судить про нашу вірність Йому. Проте йдімо й стараймось відважно й хоробро боротись проти спокус, та не вважаймо, що ми прогрішились проти Нього тільки тому, що нам так видається. Будьмо відважними й ідімо слідами Христа Господа, який своїми страстями й хресною смертю переміг світ і тому закликає нас мати довір'я до Нього і не зневірюватись: "Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ" /Ів. 16, 33/. Заради цих слів нашого Спасителя маймо сильну віру в Нього, що з Його допомогою переможемо в нашій боротьбі за небо.
Розважмо:
Схильність опустити руки й не робити нічого є в усіх людях. Щоб цю схильність перемогти, Спаситель дає нам чесноту надії. Не розпачаймо тільки тому, що нам видається, наче ми піддалися спокусі. Господь Бог бажає, щоб ми вірували Його словам і мали надію на Його милосердя й наше довір'я покладалися на Його любов до нас, грішних. Коли нам видається, що вже все пропало, не розпачаймо, але всю нашу надію покладаймо на нашого доброго Спасителя. Спокуси можуть приходити й відходити; вони можуть навіть якийсь час нас займати й непокоїти, але від нашої волі залежить, чи бажаємо бути вірними Христові й внаслідок її рішення можемо пізнати, чи ми справді перемогли спокуси й осталися вірними Спасителеві та якими ми є в Божих очах.
Молитва:
Господи мій і Боже, моїм бажанням є повинуватися Твоєму Законові та в усьому сповняти Твою волю. Хоч бажання мого тіла, тобто моєї природи, звихненої первородним гріхом, можуть сягати по щось, що є злом, допоможи мені робити радше те, що є справедливим і добрим, тобто згідним з Твоєю пресвятою волею. Дай мені хоч на мить проблиск Твоєї мудрости, щоб я міг краще побачити, яке лихо й утрата є в кожному грісі. Коли ж у час моєї людської немочі впаду в гріх, не дай мені розпочати. Я надіюся на Твоє Боже безмежне милосердя й довіряю Твоїй доброті й любові до мене, грішного. Я ніколи не буду думати, що мої гріхи є завеликі для Твого Божого милосердя та що Ти не можеш мені їх простити. Кажеться в Псалмі: "Окропи мене іссопом, і я буду чистий, обмий мене, і я над сніг буду біліший" /Пс. 51, 9/. Кажеться також у пророка Ісаї, що Господь може обмити душу від гріхів: "... говорить Господь: Коли б гріхи ваші були як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б мов кармазин були червоні, стануть, як вовна" /Іс. 1, 18/. Я певен того, що без огляду на те, яким грішним я був, Твоя доброта Божа є без порівняння більшою, й Ти можеш простити всі мої гріхи й беззаконня. Дай мені розуміння й силу, щоб оминати гріхи в майбутньому. Уповаючи на Твою доброту й милосердя, я не буду знеохочений моїми схибленнями. Допоможи мені вести чесну щоденну боротьбу проти всякого гріха. Амінь.