Любі друзі, деякі люди задуже залежні від людської допомоги та земних ресурсів. Вони забувають про те, що кожна земна річ є в Божих руках, та що без Нього ніщо не може нам допомогти. Світська людина довіряє передусім своїм талантам і маєткам або силі своїх приятелів. Вони й не думають, що все, що тільки існує, походить від Господа Бога, який те все з нічого сотворив. Так-то їхнє майно, гроші, загалом усе, що вони мають, чиї вони? Вони напевно їх не сотворили з нічого, тому що єдиним правдивим творцем є Господь Бог. Те саме треба сказати й про їхніх приятелів, кревних, сусідів, та їхню допомогу. їхні власності й маєтки походять від того самого джерела - Господа Бога, від якого походить усе, що живе та існує. Так що все в світі та у всесвіті походить від того самого Бога Творця й від Нього в усьому залежить.
Для світської людини всі ті речі, як гроші, здоров'я, шана між людьми, подив, вищість над іншими видаються скарбами на землі. Ті речі, однак, не є такими цінними, як ми думаємо. Послухаймо, що про них говорить Ісус Христос. Він каже: "Яка користь людині, як цілий світ здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?" /Мт. 16, 26/. Дійсно, це правда, яка користь мені з того, хочби я здобув усі багатства не тільки нашої землі, але навіть і цілого всесвіту? Хочби я тим усім втішався не лише отих кілька-десять літ, але навіть і мільйони літ, хочби я зазнав усіх розкошів? То що мені з того, коли навіть після тих (в дійсності неможливих) мільйонів літ ждало б на мене вічне пекло з "невгасаючим вогнем і невмираючим черв'яком" /Мк. 9, 43-49/. Добре було б нам так час до часу над тою правдою застановитись, щоб у нас відійшла охота до тих всіх земних дібр та розкошів, які часом так дуже манять нашу душу.
Нашим єдиним скарбом є Господь Бог, це справжній скарб, бо з Ним приходять до нас мир і довічні радощі. Коли нашим скарбом буде Господь, то буде таким, якого ми ніколи втратити не можемо, і Його від нас ніхто не зможе відняти. Отже, нам треба Його з усіх сил держатися, щоб Його з нашої провини не втратити важким, смертельним гріхом. А держатись Його можемо при помочі нашої віри й довір'я до Нього та сповнюванням Його Божих Заповідей. Бо лише тим способом можемо Йому доказати нашу любов і правдиве почитання: "Якщо ви любите мене, мої заповіді берегтимете..." Бо "Той, у кого мої заповіді, й хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/. А тому що всі туземні речі походять від Бога та й люди, від яких сподіваємось помочі, також від Нього походять і повністю залежать, тож вони тим самим не можуть бути нам поміччю, але радше перешкодою. Бо ми, прив'язавшись до них, забуваємо про Господа, що одинокий є паном і власником усього. Тому на Нього єдиного покладаймо нашу надію і з усіх сил стараймось бути Йому вірними й не ображати нашими гріхами. Його Божа любов до нас допоможе нам і спасе нас, тому що людські приятелі своїми маєтками нам допомогти не зможуть у спасінні нашої душі, подібно як ми, бо вони такі, як і ми, - тільки безпомічні люди. Єдиний є той, що може все зробити й який не знає того слова, що його чуємо від наших людських приятелів: "Не можу, бо то є понад мої сили". Господь Бог наш Творець! Тож Його одного нам треба триматися і Йому одному єдиному служити!
Розважмо:
Людина, яка живе лише заради того, що життя може дати, зустрінеться з розчаруванням і з невдоволенням. Туземні речі, як усе земне, тривають коротко, а людина зі своєю смертю мусить сяк чи так те все залишати, на той світ нічого зі собою взяти не може. Про таку людину говорить Спаситель у притчі про нерозумного багача. Він журився, що має робити, мавши преобильні збори збіжжя й не маючи достаточних засіків, щоб їх заховати. В кінці, розваживши, каже: "Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, побудую більші і зберу туди все і весь мій достаток та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися". А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?" /Лк. 12, 18-20/. Так воно буде з кожним, хто, як каже Спаситель: "Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість, щоб багатіти в Бога" /Лк. 12, 21/. Так, любі друзі, не прив'язуйтесь до земних речей та багатств, але радше, творячи добрі діла, збирайте собі скарби на небі в Господа Бога: "Зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. Бо де скарб ваш, там буде і ваше серце" /Лк. 12, 33-34/. На жаль, є багато таких нерозумних людей, які думають, що тут, на землі, знайдуть щастя, забуваючи цю правду, що Господь, як каже святий Августин, "сотворюючи нас, призначив нас для себе й неспокійне наше серце, аж доки не спочине в Господі!"
Молитва:
Мій Господи Ісусе, в Тобі я покладаю всі мої надії й бажання. Тобі жертвую всі мої смутки, досвіди, розчарування. Не дозволь, щоб я цінив будь-що, що відвертає мене від Тебе, або бажав того, що буде мені перешкоджати творити Твою волю. Нехай ні приятель, ні жодне інше сотворіння не займе Твого місця, Спасителю, в моєму житті. Будь зі мною і навчи мене жити моє життя в злуці з Тобою. Просвічуй мене, кріпи мене й поправляй мене, щоб я завжди шукав передусім Тебе понад усе. Амінь.