Любі друзі, не маєте поняття, як легко людині ошукати себе саму в туземному житті. Багато людей обманюють себе, що воші живуть добрим богоугодним життям попросту тільки тому, що роблять кілька зовнішніх діл. Вони час до часу приходять до Церкви, моляться до Господа й не допускаються ніяких злочинів у своєму житті. Тож чому Господь їх не любить? Вони живуть із тою гадкою, що їм не треба Господа Бога, бо їм вистачає їхніх власних сил. Між людьми вони не відзначаються особливою терпеливістю, ласкавістю, симпатією або безкорисністю. Вони подібні до гордого фарисея у притчі Спасителя Про митаря й фарисея. Фарисей, розказує Христос, "... ставши, молився так у собі: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину..." /Лк. 18, 11-12/. Як вислід його гордої молитви, дає оцінку Спаситель, кажучи: "Кажу вам: Цей (митар, який лише б'ючись у груди, казав: "Боже, змилуйся надо мною, грішним!") повернувся виправданий до свого дому, а не той" /Лк. 18,13-14/. І Христос подає причину того: "Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений" /Лк. 18, 14/.
Багато людей, зайнятих своїми власними справами, не цікавляться тим, як Господь бажав би, щоб вони жили й діяли. Вони не заперечують Божу мудрість у теорії, вони лише не звертають на неї уваги в своєму практичному житті. Вони поводяться так, начеб Господь не розумів їхніх щоденних клопотів і проблем; тут, однак, треба їм закинути, що вони якраз не розуміють своїх життєвих проблем. Бо коли б вони слухали Божих слів, повинувались Його Божим Заповідям, багато з їхніх проблем і труднощів перестали б бути проблемами.
Деякі люди не підкоряються Заповідям Божим, вбавляючись утратити світові користі або земні радощі. Вони бажають дістатись до Небесного Царства з якнайменшими труднощами для себе. Вони працюють важко, жертвують багато, але тільки для туземних користей. Вони звертають свою увагу лише на небезпеку попасти в пекло, а не дуже-то дбають про свою любов до Господа Бога. Вони не знають, як дуже Господь цікавиться їхнім щоденним життям та як дуже цінні й любимі вони Йому. Люди ж поводяться так, начеб Господь не цікавився їхніми щоденними клопотами й труднощами. Ледве коли вони думають про Його близькість, могутність, провидіння й любов у тому часі, коли вони займаються своїми щоденними справами.
Багато з тих людей є засліпленими й нерозумно самолюбними відносно Господа Бога, хоч і не всі такими є! То правда, що вони лише частинно служать Господеві й роблять лише те, що Він приказує, бо розуміють, як вони могли б застосувати Божі слова в їхньому щоденному житті, наприклад, вони читають у Святому Письмі: "Не вбивай" /Мк. 10, 19/, а в іншому місці Святе Письмо розказує, як Господь Бог послав свій вибраний Ізраїльський народ, щоб воював проти мешканців Палестини й перебирав їх землю, яка мала стати власністю Ізраїля. Ті речі могли збуджувати сумнів у деяких людей, так що вони вважали, що можуть вибирати собі свою релігію.
Ті сумніви могли будитися в деяких не дуже переконаних людей, тому Спаситель залишив по собі інституцію - Церкву Святу, яка мала за завдання пояснювати Святе Письмо й вказувати, що в ньому не може бути контрадикції. Він дав їй силу й владу проповідувати Боже Слово непомильно, запевняючи їм свою присутність словами: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні, аж до кінця світу" /Мт. 28, 19-20/.
Розважмо:
Немає причини самообману в нашому послідуванні за Христом. Ми маємо нагоду й обов'язок пізнавати Його волю при помочі Церкви Святої, яку Він оснував на землі. Якщо наша віра в нас занепадає, ми маємо можливість її подвоїти, а то й потроїти при помочі Святих Тайн. Щоденне наше життя доказує правдивість нашої віри в Христа Ісуса й нашої любови до Нього. Господь бажає, щоб нашим життям і живою вірою ми доказували всім слабовірам, тим, у яких слабе довір'я й недосконала любов до Христа, що Він своєю Божою силою може скріпити всі наші слабкі намагання-зусилля.
Молитва:
Спасителю мій і Господи, скільки вже разів Ти змушений доказувати мені Твою мудрість, силу й любов? Допоможи мені, щоб я своїм життям доказав мою віру в Тебе понад усі речі. Допоможи мені пізнавати Твоє життя, Твої Божі правди, щоб я міг їх краще оцінювати. Я обіцяю Тобі щораз то досконаліше вживати Твоїх Святих Тайн, щоб Ти при їхній помочі додав мені сили вчинити те, чого моїми природними силами зробити не можу. Ти бажаєш, щоб я віддав Тобі розумну службу й вірність. Моїм бажанням є те саме, тому й надіюся, що відтепер буду прямувати Твоїми слідами аж до моєї остаточної мети - до Бога й до неба. Амінь