Любі друзі, хай Господь захоронить вас від завеликого довір'я в ваші сили. Не будьте ніколи задоволені вашими зусиллями, але старайтесь бути щораз то кращими. Пригадайте собі випадок зі св. Апостолом Петром, який під впливом своєї великої любови до Спасителя був певний, що зможе йти за Ним, хоч це вимагало б від нього страждань, а навіть наразитися на смерть. Послухайте, яким певним себе він був, кажучи: "Навіть коли й усі спокусяться - та не я!" /Мк. 14, 29/. Щоб його від тої самовпевненості вилікувати, Спаситель відкриває йому майбутнє і його поведінку в ньому: "Відповів йому Ісус: "Направду кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся" /Мк. 14, ЗО/. Петро, однак, ще більше твердим: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я від тебе" /Мк. 14, 31/. Одинока людина, яка захоронена від важкого гріха, є ця, що його боїться. Всі ми дуже слабкі, бо навіть будь-яка маленька спокуса може довести нас до гріха, якщо б не захоронила нас Божа ласка. Тому не стараймось рискувати, стараймось уникати всякої нагоди до гріха, щоб воно не було, особи, місце чи речі. Святі з усіми їхніми чеснотами й умертвленнями ніколи собі самим не довіряли. А тепер розсудіть, як ми самі з усіма нашими блудами й немочами можемо ризикувати найважливішою річчю - вічним спасінням? Той, хто любить небезпеку, у ній і згине! Коли ми бажаємо ризикувати нашою душею, самі будемо собі винні. Єдиним нашим запевненням перед пеклом є життя постійної боротьби проти наших блудів та слабостей. Просимо завжди Спасителя про силу й допомогу, щоб оминати різні нагоди до гріха.
Розважмо:
Певність грішників походить від самонадійности, гордости й духовного засліплення. Пам'ятаймо, що вічність - це дійсність, яка ніколи не закінчується. Сама гадка про можливість утрати неба - це страшна гадка. Тому й не диво, що святі ніколи не хотіли ризикувати зі спокусами. Нагорода, що її добрий Господь має для всіх тих, що сповняють Його Святі Заповіді, є більшою, ніж ми спроможні описати. Подібно як і вічність душі, по втраті ласки Божої освячуючої, є страшніша, ніж ми того собі можемо уявити. Проте нам не вільно ризикувати нашим вічним щастям у нашому туземному житті. Очевидно, що ми можемо покладати нашу надію на Боже милосердя і Його допомогу, але ніколи нам не вільно надіятися, що Господь спасе нас без нашої співпраці. Вже св. Августин висловився про те, кажучи: "Чоловіче, Господь, який сотворив тебе без тебе, спасти тебе без тебе не може!" Господь Бог дуже добрий під кожним оглядом, Він милосердний та безконечно терпеливий, але Він воднораз же є безмежно справедливим. Він - найвищий законодавець, суддя, воднораз же є й месником свого Божого Закону. Він нагороджує всіх, які сповняють Його Божу волю, заховуючи Його Божі Заповіді, але Він також є тим, що справедливо карає всіх, які переступають Його закони, думаючи, що їм це вдасться чинити безкарно. Тому не думаймо навіть, що нам удасться перехитрити Господа, який усе знає, як про те згадується у Псалмі 139: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу й встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш... Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно! /Пс. 139, 1-6/. Тому, дорогі, не надіймось на Його поблажливість, коли ми грішимо й уважаємо, що це нам не перешкодить дістатися до неба. Господь не любить таких людей, що стараються без терпіння, без добрих діл та без щирої молитви дістатися до Царства Небесного. Будьмо певні, що Він не допустить нас до місця вічного спокою, коли ми не сповнили нашої частини, яка є конечною до осягнення Його нагороди. Тому що небо можна здобути тільки усильною працею над собою. Сказав бо Спаситель на питання юнака: "Що добре маю чинити, щоб мати життя вічне?" - "Коли хочеш увійти в життя, додержуй заповідей!" /Мт. 19,16-17/. Маймо на увазі цю правду, що Господь не прийме нас до неба, якщо ми не робимо з нашого боку все, що є конечним для спасіння нашої душі. То правда, що Господь робить усе, щоб нам до неба дістатись, але вимагає, щоб і ми робили те, що можемо. Після смерти Його Божа безмежна справедливість судитиме нас справедливо, так як ми собі на те заслужили.
Молитва:
Добрий мій Господи, Боже справедливий, допоможи мені пізнати Твій чудний план нашого спасіння. Кожній людині Ти даєш багато нагод вознестися понад це змислове туземне життя, з його ограниченнями й проминаючими задоволеннями. Ми всі дістаємо ласку розвинути надприродне життя й чесноти. Кожен з нас має можливість участкувати в Твоїй Божій премудрості, сповняючи Твою Божу волю. Ласка Твоя дає нам силу вознестися понад сили й приємності цього світу. Що б не осягнув я в житті, допоможи мені завжди тямити, що без Тебе я ніщо. Тобі належить всяка слава, подяка й щира служба, кожної хвилини нашого життя. Амінь.