Любі друзі, знання є часто причиною гордости й пихи. Деякі люди вважають себе кращими від інших, з причини свого знання. Вони не розуміють того, що знання нічого не варте, якщо не робить їх кращими в їхньому щоденному житті.
Знання може приносити зі собою багато непотрібних розсіянь. Багато речей не роблять різниці в нашому житті, чи ми їх знаємо, чи не знаємо. Вони дуже часто розсівають нас стремлінням пізнавання, так що ми дуже часто не зважаємо на наші блуди чи немочі. Якщо б ми були такими пильними у викорінюванні наших блудів і набуванні чеснот, як ми деколи є в пошукуванні й набуванні знання, світ став би кращим місцем для життя всіх людей.
Деякі люди воліють мати шану від інших, ніж бути покірними, й тому вони пропадають у своєму егоїстичному розважанні й уяві. Їх нищить їхнє нерозумне знання й некорисне навчання, бо серед того вони забувають про Господа Бога. Така самозарозуміла людина дуже рідко слухає когось іншого, чи шукає чужої поради. Вона оцінює інших тільки з огляду на їхнє знання, чи радше його брак, начеб людина складалася лише з інтелекту - розуму. Знаємо зі слів Спасителя, що Бог Отець не завжди відкриває глибокі правди свої мудрим та розумним: "Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих і розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так Тобі було до вподоби" /Мт. 11, 25-26/.
Розважмо:
Знання - це лише половина людини, другою половиною є її дія-акція. Чим більше ми вчимося, тим більше пізнаємо, якими неуками ми є в багатьох справах чи речах. Справжнє знання упокорює людину, вказуючи їй велич Господа Бога в Його сотворюванні всього з нічого. Чим більше люди вчені, тим більше вони пізнають, якими малими й нікчемними вони є супроти величі Божих сотворінь, супроти безмежного Божого ума, який усе восприйняв, що в світі існує, й своєю всемогутністю все те привів із нічевости до існування - до життя. Коли нам здається, що наше знання робить нас чимсь кращим, як наш ближній, тоді ми втратили правдивого духа знання й вишколу. Справжній вишкіл і правдиве знання повинні чимраз то більше вказати на місце Господа Бога Творця у світі й про славне значення кожного дня в житті. Навіть найменше знання може допомогти нам до певної міри, але ми повинні пізнавати якнайкраще те, що може найбільше збагатити нас у нашому житті, а саме те, що Господь Бог навчає нас при помочі своєї інституції тут, на землі - Святої Церкви. Якщо наше навчання не провадить нас до ліпшого, тобто чеснотливішого життя, тоді воно не варте нашого цінного часу. Життя, повне християнських чеснот, робить нас дорожчими Богові. А вишкіл та виховання має на меті помагати жити таким богоугодним життям.
Молитва:
Спасителю мій Ісусе Христе, яку користь матиму з того, коли говоритиму й дискутувати про великі речі, якщо я тих великих речей не довершую? Якщо мене моє знання робить гордим, тоді я замість зискати трачу в тому процесі. Бо ж св. Апостоли Яків і Петро навчають мене, що: "До заздрощів прагне дух, що живе в нас. І більшу благодать, через що й сказано: "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 5-6/; "А всі ви вдягніться в покірливість супроти один одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать. Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб Він підняв вас угору своєчасно" /І Пт. 5, 5-6/ Моїм найважливішим успіхом перед Твоїм небесним Отцем буде, коли щодня буду чимраз то ближче підходити до Твоєї святости й доброти, о Ісусе! На страшному суді Ти не будеш мене питати, скільки я навчився, але радше, скільки добра я довершив у цьому світі. То правда, що мені треба найперше вчитися, що треба робити, але мені не треба більше думати про науку, як про дію, ділання добра. Єдину річ я бажаю пізнати, тобто зрозуміти, чого Ти бажаєш від мене, і робити те, як найкраще я зможу. Бо тільки тоді під Твоєю допомогою я зростатиму в доброті й ласці Твоїй, Ісусе! Амінь.