Любі друзі, віруйте в Господа Бога. Покладіть ваше довір'я на Його любов та Його милосердя. Дуже часто, коли думаєте, що Господь Бог є далеко від вас, Він навпаки є завжди близько вас. Послухайте, що про те говорять Діяння Апостольські: "Він (Господь Бог) створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, - хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуєм..." /Ді. 17,26-27/. Коли ж Вам здається, що нічого у вас не виходить й усе пропадає, тоді, власне, для вас час доказати вашу віру в Господа й вашу вірність Йому, стараючись працювати, як найкраще можемо, й молячись, випрошувати в Нього допомогу в вашій біді.
Пам'ятайте, що ви ще не є невдахою, коли речі не вдаються так, як би ви цього бажали. Не судімо речей після заводів чи після того, що нам не подобається. Не знеохочуймося, коли якісь обставини видаються нам непоборимими. Памятайте завжди, що Господь Бог є всемогутнім і може зробити все, що тільки захоче, й для Нього немає нічого неможливого, як про те запевняє нас сам Ісус Христос-Бог. Так, коли Він висловився, що "Трудно багатому ввійти в Царство Небесне... Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство" /Мт. 19, 23-24/, тоді учні, дивуючись, спитали: "Хто ж тоді може бути спасенний?" Ісус глянув на них пильно й мовив: "У людей це неможливо, Богові - все можливо"/Мт. 19, 25-26; Мк. 10, 27; Лк. 18,17/. Або при іншій нагоді, коли архангел Гавриїл запевняв Пречисту про дівственне зачаття: "Нічого бо немає неможливого в Бога" /Лк. 1, 37/. Тому стараймось робити все, що в наших силах, решту ж залишимо всемогутньому Господеві.
Господь Бог є нашим Творцем, але Він воднораз є нашим люблячим Богом-батьком. Він бачить наші навіть найтаємніші гадки: "Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш... Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139, 3-6/. Треба нам знати, що для Господа Бога найважливішою річчю є наше вічне спасіння. Коли ми часом є невдоволеними нашими щоденними заняттями, пам'ятаймо, що Господь має добрі причини, щоб допустити до нас такі почування. Тому що все походить від Нього й ніщо не може притрапитись нам без Його Божої волі. Та й коли Господь відняв дещо від нас, ми не маємо жодного права нарікати, тому що все є Його, й Господь може з тим робити, що тільки захоче. Без Нього ми справді є нічим, а затим і нічого нашого не маємо. Навіть коли Господь деколи карає нас, на нашу гадку, без причини, нам все-таки треба підкоритись і слухати, бо Його діла походять від вічної Божої премудрости, воднораз же від Його безмежної любови до нас, Його грішних сотворінь.
Що б Він не робив нам, виходить від Його Божої любови, якою Він любить нас більше, ніж ми самі любимо себе. Коли ж Він посилає усе якісь клопоти або терпіння, не нарікаймо зараз і не плачмо. Бо Господня потіха й радощі прийдуть до нас, як тільки це буде нам корисним.
Розважмо:
Усе, що Господь Бог робить для нас, походить із Його Божої любови до нас, бо Він бажає нашого правдивого щастя. Тому що ми є самолюбними й не знаємо майбутнього, ми часто нарікаємо, коли речі не стаються такими, як ми того собі бажали б. То правда, що Господь міг би багато речей, немилих для нас, відвернути від нас, коли ж Він того не робить, мусить мати до того дуже важливі причини. Коли ми постаріємось і позбавимось тих заскорих осудів, помудріємо, пізнаємо, як дуже ми переоцінювали наші успіхи чи діла нашого минулого життя.
Молитва:
Добрий Господи Боже мій, коли б я міг зрозуміти, яким безмежно мудрим Ти є й як дуже Ти мене грішного любиш, то я був би завжди згідний із Твоєю святою волею, якою б вона не була відносно мене. У моєму самолюбстві я бажав би мати щастя неба не тільки після смерти, але вже тут, на землі. Я дуже часто забуваю, що можу бути щасливим тільки раз у моєму житті; тобто або тут на землі, або після смерти, в небі. Як це ясно виходить із Христової притчі про багача й Лазаря. Там Авраам повчає багача в пекельному вогні, що він мав свої блага, живучи на землі, й тепер мусить переносити терпіння: "Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся!" /Лк. 16, 25/. Господи, дай мені зрозуміти цю правду й допоможи мені радо сприймати Твою волю в усьому. Без огляду на те, що Ти, Господи, посилатимеш мені потіхи-радощі чи смуток і терпіння, допоможи мені служити Тобі, як тільки я можу. Я буду старатись поправити моє туземне життя. Після того як я зробив, що тільки було в моїй спромозі, я прийму з радістю вислід Твоєї святої волі. Амінь.