Недобрі чи погані звички - це злі схильності, набуті повторюванням злих діл. Тож, коли ми не опануємо чи не підкоримо їх під провід нашого розуму, просвіченого вірою, вони поволі стануть нашими панами! Вони втісняються між нас і Господа Бога й тим самим ослаблюють нашу добру волю. Отже, щоб бути добрими послідовниками Христа Господа, ми мусимо перестати бути невільниками вад, злих схильностей Лише в Господі Бозі ми знайдемо наш спокій і радощі. Але що нам робити з нашими лихими схильностями, як їх поборювати? Наше прислів'я відповідає: "Треба вибивати клин клином!" Чи як св. Тома Кемпійський каже: "Злу звичку можна побідити доброю звичкою". Набуваючи звільна добру звичку чи пак чесноту, ми поволі усунемо лиху звичку, або ваду. Очевидно, що в тій праці Господь не відмовить нам своєї помочі. Якими щирими ми є, коли кажемо, що любимо Христа Господа, ясно виходить із нашого щоденного старання про досконалість. Господь Бог не буде судити нас за наші осяги але радше за наші старання. Він бо бажає, щоб ми старалися постійно стати добрими людьми по Його вподобі. Завелике довір'я в наші власні сили вказує на нашу гордість і самонадійність, а занепад духу в часі невдачі виказує самолюбство. Лише покірливе, рішуче й постійне намагання може доказати нашу любов до Ісуса Христа. Надзвичайні вади здержують людину від повної великодушности під взглядом Бога. Поборовши їх, людина скоро поступає дорогою до правдивої святости. Нам треба передусім тямити, що допомога Господа є найбільш успішною в тих, що постійно намагаються, без огляду на те, як часто не можуть осягнути своєї мети.
Тому стараймося, як можемо найкраще, наслідувати й сповняти слова Ісуса Христа в нашому житті. Не будьмо залежні від людської симпатії й подиву в старанні жити богоугодним життям. Ми знаємо, що є світло, Христос. Стараймось наслідувати Його помимо розкоші чи терпіння, що його Він нам дає. Хай наша віра й ласка будуть нашою силою. Коли б Господь Бог давав небесні потіхи за кожне добре діло, що його доконуємо, наше життя ледве чи могло б бути доказом величі. Це було б дуже легким і подобалось би кожному, навіть найбільш самолюбним людям. Господь бажає, щоб ми були правдомовними людьми, що живуть згідно з тим, що добре й послідують за тим, що правдиве. Глядімо, що Господь Бог є того гідним, і стараймось дати Йому нашу несамолюбну вірність, яку ми винні Йому. Забудьмо за себе самих, послідуймо за Його волею, й ми осягнемо правдиву велич, велич доброго й святого життя.
Хто завгодно може бути бадьорим, веселим та відданим Богові, коли Той дає йому свої небесні потіхи. Воно є справжньою розкішшю служити Богові, коли ми втішаємось Його дарами й потіхами. Але наші дійсні чесноти й правдиву великодушність із Богом можна побачити тоді, коли Він відніме в нас ті самі почування й натхнення. Чи ми все-таки бажаємо подобатися Господеві, як нам не дуже хочеться того робити? Чи наша віра й любов є досить сильними, щоб держати нас близько Господа, коли наші самолюбні бажання, хочуть іти деінде?
Розважмо:
Правдива любов Бога - це не сентимент. Нею є наше розумне переконання, що ми винні Йому все. Це сильне переконання, що Він гідний якнайкращої служби, яку ми в змозі Йому жертвувати! З тим зрозумінням Господь Бог дає нам силу робити те, що добре й справедливе, навіть у тому випадку, коли наші почування, настрої й бажання воліли б діяти інакше. Великодушність під взглядом Бога значить любити Його Божу волю більше, ніж наші недосконалі схильності й бажання.
Молитва:
Мій Боже, Ти моє Все, я віддаю Тобі мою найкращу й найглибшу любов, Ти мій справжній люблячий Батько. Без Тебе я не мав би нічого й був би нічим. Від тебе походять усі добрі речі в моєму житті, всі радощі й щастя. Твоя щедрість супроти мене не знає границь. Допоможи мені, щоб я ніколи не відмовився бути щедрим супроти Тебе, Господи. Моїм бажанням є творити волю Твою в усьому, без огляду на мої самолюбні уподобання й брак уподобань, що є в моєму нутрі. Хай Твоя свята воля завжди сповняється в моєму житті. Амінь.