Любі друзі, займайтеся своїми власними справами й не ставте себе за суддів тих людей, що кругом вас. Найперше тому, що ви про них мало що знаєте. Проте нелегко є судити інших по правді, як вони собі того заслуговують, бо ми не можемо знати їх гадок та намірів. Тому будьмо розумними й залишімо їх судові всезнаючого й непомильного Господа Бога. Св. Апостол Павло строго напоминає нас відносно того, кажучи: "Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його" /Рм. 14, 4/.
Кориснішим для нас є глядіти на наші власні діла, слова й гадки та згідно з ними осуджувати себе самих. Таким способом ми можемо дуже багато зробити відносно направи наших хиб і пороків. А щодо наших ближніх, то, що найбільше можемо зробити, - це давати їм добрий приклад нашим життям, допомагати їм нашими порадами, якщо вони їх сприймають, і молитися за них до Господа, щоб Він надоумив їх. Відносно всіх тих, що займаються життям своїх ближніх, не будучи до того покликаними, кажімо: "Не судіте, щоб вас не судили, бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, й якою мірою міряєте, такою й вам відміряють. Чого дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а онже колода в твоїм оці! Лицеміре! Вийми спершу колоду зі свого ока й тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку" /Мт. 7, 1-5/.
Ваше зацікавлення хибами ближніх не завжди походить від вашої чесноти. Як уже згадувалося, психіятри кажуть, що ми найбільше ненавидимо ті хиби в наших ближніх, які ми самі маємо. Деякі люди нам не подобаються тому, що вони не займаються своїми власними справами, але пхають свого носа до справ інших людей, або ще не навчилися терпеливості й зрозуміння. Хоч не всіх людей є виною те, що вони нам не подобаються; дуже часто вина є з нашого боку. Гляньмо так на нашого Спасителя, на ті всі Його страждання й муки та ганебну смерть на хресті заради нас та наших гріхів і провин, щоб врятувати нас від пекельного вогню. Він переносив те все без одного слова нарікання; як про те свідчить пророк Ісая: "Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст, немов ягня, що його на заріз ведуть, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст" /Іс. 53, II/. А тепер спитаймо себе, чи ми також переносимо різні терпіння без нарікань, у мовчанці, бажаючи уподібнитись до мовчазного Спасителя? Якщо ні, тоді стараймось направити цю хибу, бо тоді будемо задуже зайнятими, щоб обурюватися з причини пороків та гріхів інших людей.
Розважмо:
Як дуже багато ми мали б спокою, якби лише ми навчились займатися виключно нашими власними справами? Бо треба нам знати, що підглядування за нашими ближніми і судження їхніх діл займає дуже багато нашого цінного часу, а крім того, воно є лише марнуванням часу, бо наші осуди діл ближніх є звичайно хибними. Коли нам хтось не подобається, то ми звичайно судимо його багато строгіше, ніж інших. Якщо б Господь Бог був нашим єдиним зацікавленням, ми не думали б зле про нікого, навіть тоді, коли б вони якось образили чи скривдили нас. А тепер спитаймо так себе, скільки то разів ми обурювались чи гнівались на тих людей, які свідомо чи несвідомо противились нам, тим способом ображаючи нашу гордість чи самолюбство? Очевидно, ми не можемо вимагати від нікого, щоб годилися з нами в усьому. Кожна бо людина має свій смак, свої переконання чи свої гадки, й Господь Бог дуже часто виправдовує тих, яких ми в своєму самолюбстві осудили.
Молитва:
Мій Боже й Сотворителю, дай мені світло Твоєї Божої премудрости, щоб я безпідставно не осуджував суджень чи переконань інших людей. В людей є схильність робити з мухи слона, вони судять інших на підставі своїх упереджень чи своїх уподобань. Господи, не дозволь, щоб і я також так робив у своєму житті, але щоб я радше наслідував Тебе, що трактуєш кожного як індивіда, як про те кажуть фарисеї, спокушуючи Ісуса: "Учителю, знаємо, що Ти щиросердний і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя, лише по правді наставляєш на путь Божу" /Мк. 12,14/. Ти, Господи, бажаєш, щоб я якнайкраще використовував Твої дари, тобто таланти й час мого туземного життя, стараючись уживати їх, щоб якнайбільше добра творити. Кажеш нам наслідувати Тебе наскільки нам можливо, згідно з нашим розумом і Твоєю ласкою, якої нікому не жалієш! Дозволь, щоб я не судив суворо нікого, хто не поступає так, як я, але радше, щоб я старався зрозуміти його, тому що мій спосіб не є єдиним чи найкращим способом життя. З тої причини я бажав би завжди слідувати за Твоєю Божою волею. Проте, хоч я й бачитиму хиби й помилки в житті інших людей, буду старатися не судити їх, залишаючи це Твому Божому, справедливому Суду. Проте, коли я не могтиму нічого доброго сказати про мого ближнього, — буду радше мовчати. Амінь.