Любі друзі, хороніться від світового духа - світського світогляду. Він бо засліплює людину відносно правди й каже їй думати більше про туземне життя, ніж про майбутнє після смерти. Він так ошукує людину, що вона є більш готовою працювати для смерти, як для життя. Вона є більше зацікавлена видаватися визначною, як нею дійсно бути, живучи богоугодним життям, тобто заховуючи Заповіді Божі.
Якщо б ті світські люди застановились над своїм туземним життям, вони напевно зрозуміли б, якими нерозумними вони є, коли його задуже люблять і до нього прив'язуються. В тому світі є стільки противенств, болю, смутків, заводів та розчарувань, бо рідко коли наші мрії здійснюються. Світська людина дуже часто знаходить гіркий завід там, де вона сподівалась знайти солодке заспокоєння своїх мрій. В людях, на яких вона з такою певністю покладалась, бачить стільки немочей та обмеженостей. Скорше чи пізніше вона побачить, що щастя, спокій і задоволення, яких вона сподівалась у туземному житті, тут, на землі, знайти не можна. Але навіть, якщо б це було можливим, хоч дійсність, каже нам щоіншого, тоді не забуваймо слів Спасителя: "Яка користь людині, як цілий світ здобуде, а занапастить свою душу? Що може людина дати в заміну за свою душу? Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами" /Мт. 16, 26-27/. Хоч би ми жили й мільйони літ, а не лише тих кілька мізерних літ звичайного людського життя, хоч би й мали всі багатства вселенної, то яку користь мали б ми, коли після того довгого життя нас ждала б пекельна безодня з вічним, невгасаючим вогнем? Такий кінець очікує багатьох, що живуть собі безжурним світським життям без Бога, без гадки про майбутнє посмертне життя; вони всі приготовляють собі страшне майбутнє в пеклі.
Ісус Христос розказує нам притчу про такого багача, який думав тільки про туземне життя, його цікавило тільки туземне забезпечення, без гадки про майбутнє посмертне життя. Так зачинає Спаситель: "В одного багача земля вродили гарно. І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звести врожай мій! І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші збудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, та скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога" /Лк. 12, 16-21/. Не забуваймо ні на хвилину цю важливу правду, що ми всі мусимо вмерти! Скоріше чи пізніше ми будемо мусіти залишити оцю землю й появитись перед лице Божого Судді, щоб здати рахунок із цілого нашого життя!
Не ошукуймо себе зовнішніми ознаками. Світська людина остаточно дійде до зрозуміння, що їй тут, на землі, неможливо знайти спокою й правдивого щастя. Ті ж, однак, що йдуть слідом за Христом, навіть серед хвороб і недостач почувають себе щасливими, як довго вони вірують у Христа й сповняють Його Заповіді. Бо Його слова - це не голослівні запевнення, але відвічна правда, бо Він не може ошукати тих, які Йому довіряють. Що б Він не обіцяв, те він і дасть їм. Що Він сказав, те сповнить, як лиш ми сповнятимемо Його святу волю, яку нам об'явив у своїх Божих Заповідях
Розважмо:
Людина, яка послідує за своїми почуваннями й не хоче думати, що робить, шукає спокою й щастя, де їх нема. Хоч вона й не зневірюється, але, помимо заводів і розчарувань, далі за тим земним спокоєм шукає, його не знайде, бо його тут, на землі, немає. Даремно вона сподівається, бо лише в приязні й любові до Бога вона може знайти те, за чим шукає.
Молитва:
Всемогутній і премудрий Господи, дай мені ласку знайти розчарування й заведення в кожній особі чи речах, які здержують мене від Тебе. Забери від мене все, що могло б мене завести до гріха. Дай мені ласку, щоб мене не полонили мої почування чи пристрасти, але щоб у мене була внутрішня ясність видіння, при помочі якої я б міг розпізнати гріх, без огляду на те, в якій масці він до мене наближався б. Дай мені ласку противитися злу та терпеливість чинити те, що праве й добре, та витривалість у добрі аж до смерти. Я прагну за щастям і радощами Твоєї приязні й щастя в Твоєму товаристві радше, як глупоту земних прив'язань. Тож дай мені ласку сильної любови до Твоєї святої волі в усіх речах. Амінь.