Любі друзі, багато гріховних гадок і побажань увійшло до нашого серця й душі при помочі наших очей, тобто властивості зору бачити різні речі. Ця хиба потягає нас до небезпечних заманливих речей цього світу. Наша пам'ять зберігає ці образи всього, що ми бачили, й до певної міри робить їх частиною нас самих. Розумним контролем наших очей, нам буде легше бути в контакті з Господом Богом. Під тим оглядом повчає нас праведний Йов словами: "Я вчинив умову з моїми очима, щоб на дівицю не дивились!" /Йов. 31,1/. Нашим насліддям є Господь Бог і щастя в злуці з Ним, а ті всі туземні речі й щастя, що їх нам обіцяють, є лише перешкодою нам на дорозі до Бога й до вічного, безмежного щастя в злуці з Ним. Якщо ми будемо контролювати наші очі, зовнішні спокуси не досягнуть так легко нашої уяви, а затим будемо мати менше гадок і бажань непокоїти нас чи заколочувати спокій нашої душі. З практики знаємо, що при помочі наших очей багато грішних речей входять до нашого серця й душі.
Той брак контролю є не завжди з причини нашої недбайливости чи лінивства. Деколи ми глядимо на якийсь образ чи особу, щоб мати до певної міри частину розкоші з того, що є забороненим. Це є попросту інший компроміс, в якому стараємось служити двом панам, нашим нерозумним природним пристрастям і Богові. Деколи ми мучимося, будучи в компанії Господа Бога, бо ми не все втішаємось тим, що Він приказує або забороняє. Деколи ми стараємось утікти від нас самих, щоб дати волю нашим очам. Господь Бог не забороняє нам розумного відпочинку й зміни сцени; нового погляду, чи нових ідей. Він лише остерігає нас перед надмірно вільним і легким ужитком наших очей.
Часто те, чого нам дійсно треба - це відновити наші наміри й мотиви служби Богові. Але що в тім такого дуже доброго бачити постійно нові види чи образи? Вони відтягають нас від надприродної мети! Бажаймо лише дещо змінити наше заняття. щоб поправити якість наших добрих діл і нашої молитви. Люди світу цього постійно втікають від себе самих, розсіваючись і годуючи свою цікавість. Але людина Божа старається держати перед своїми очима преславну мету свого туземного життя - тобто здобути небо. Вона контролює свою цікавість, бо вона зменшує її самоконтроль і перешкоджає їй у зустрічі з Господом Богом.
Розважмо:
Вже прислів'я каже: "Немає нічого нового під сонцем". Тож контролюючи наші очі, ми багато не втратимо. Глядячи в наші власні серця, можемо там знайти багато емоцій, поривів і бажань, що порушують усіх людей. Якщо б ми навіть бачили все, що діється в світі, то чи ж це нам допоможе навчитися, як поправити наше життя? Тож найкращим є займатися нашими власними справами, жити в приязні з Господом Богом і не дбати про ніщо інше в світі. Залишімо світовим людям займатися земними проминаючими речами, якщо їм це подобається. А ми займаймось вищими справами, такими, що ними заслужимо собі славу й вічне щастя в небі.
Молитва:
Спасителю мій Ісусе: Ти є моїм, найцікавішим, найбільш притягаючим, наймудрішим і найкращим приятелем. Якже ж мені відвернутися від Тебе, щоб присвятити неконечну увагу вбогим, обмеженим людям, як я сам? Коли часом я змучуся з Тобою, то тому, що я не знаю Тебе досить добре, як я повинен. Проте, коли розважатиму Твоє туземне життя, пізнаю Тебе краще, й тим самим зможу оцінити й подивляти Тебе, як досі. Тоді мені буде легше держати мої очі здалека від неважливих людських подій. Допоможи мені Господи, зосередити на Тобі мої гадки й бажання, наскільки земні заняття мені на те дозволять. Ти ж моє все, не тільки тут, на землі, але Ти моя нагорода вічна в небі. Ти мій Спаситель, який жертвував себе самого, щоб мене спасти. Ти залишив щастя небесного Отця в Царстві Небесному, прийшов на землю заради мого спасіння. Ти став людиною, як я, принизив себе так дуже, прийняв природу свого грішного сотворіння, а сходячи у води Йордану, Ти, всесвятий Господь Бог, який ненавидить єдину річ у вселенній - гріх, взяв на себе всі гріхи світу. Щоб мене звільнити від моїх гріхів, Ти перетерпів страждання невиносимі й ганебну хресну смерть, щоб звільнити мене від неволі гріха, від кайданів диявола й від його володіння надо мною. Тим способом Ти своїми муками й смертю доказав, що Ти є дійсно моїм найкращим приятелем. Подібно, як Твій Небесний Отець: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина, світ засудити, лише ним світ спасти" /Ів. З, 16-17/. Спасителю наш, Ти сказав: "Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за друзів своїх життя своє віддає" /Ів. 15,13/. Ти ж полюбив нас ще більше, бо за нас, не за друзів, але за ворогів своїх і ворогів Твого Отця, віддав своє життя, щоб нас вибавити від пекельного вогню. Пригадуй мені завжди, Господи, що Ти для мене й для нас усіх зробив, передусім у час спокус, щоб тим способом допомогти нам оставатися вірними Тобі, Господи. Амінь.