Любі друзі, одного разу якийсь чоловік, що дуже журився про своє спасіння, впав на коліна перед престолом у Церкві й зі стогоном молився: "О Господи, коли б я лиш був певним мого спасіння?" Господь у тій же хвилині вложив у його серце слідуючу гадку: "Якщо б ти знав, щоб ти тоді робив? Іди й роби так, як би ти робив, коли певно знав про своє спасіння, й тоді не будеш мати причини про те сумніватися". Це є дійсна правда, бо пам'ятаймо, що Господь Бог є не лише нашим Творцем, але воднораз нашим найкращим Батьком. Тому й Спаситель каже нам молитися: "Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться ім'я Твоє. Хай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі" /Мт. 6, 9-Ю/. Він бажає, щоб ми були близько Нього, участкували в Його житті й вічному безмежному щасті. Щоб запевнити нас про наше спасіння, Він, зі свого боку, робить усе, що може. А не забуваймо, що Він може все зробити, що тільки захоче, про що також свідчить Святе Письмо: "Наш Бог на небі, усе, що захотів, він створив" /Пс. 115, 3/. Про те все навчає Ісус Христос: "У людей це неможливо, Богові - все можливо" /Мт. 19, 26/. Коли Апостоли сумнівалися про спасіння багачів, кажучи: "Хто ж тоді може спастися? Відповів Ісус: "Неможливе в людях, є можливе в Бога" /Лк. 18, 26-27/. Розважмо, скільки Господь зробив, щоб нас спасти, після первородного гріха наших прародичів! Чому, спитаєте? Бо Господь Бог нас любить своєю Божою безконечною любов'ю: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним світ спасти" /Ів. З, 16-17/.
Спаситель прийшов на землю не лише тому, щоб нас відкупити своїми стражданнями й ганебною смертю на хресті, але також, щоб своєю Божою наукою й своїм прикладом вказати нам, як нам треба жити, щоб вислужити собі в Бога вічне щастя в Царстві Небесному. Проте нашим обов'язком є сприйняти Христову науку й старатися вводити її в нашому туземному, щоденному житті. Тому й Спаситель додає, як ми маємо спасати наші душі: "Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував у ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 17-18/.
Той невпевнений у своєму спасінні чоловік, одержавши таку відповідь, відійшов задоволений, старався з усіх сил жити добрим богоугодним життям. Він уже не журився про своє спасіння, знаючи, що воно є в руках найкращого Батька - Господа Бога. Він цікавився лише одною справою, чи Господеві подобається те, його тепер змінене життя, але був певний, що як він старається жити якнайкраще, щоб Богові подобатись, то Господь напевно прийме й благословить його старання. Він, що перед тим був самолюбно боязким щодо свого спасіння, став щедрим у своїй любові до Творця. Тому старайтесь і ви, щоб сповнилась воля небесного Отця, про що просимо в Господній молитві: "Хай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі" /Мт. 6,10/. Коли так будемо жити, нам і не буде треба боятись про наше спасіння, бо доля наша буде в руках нашого доброго Батька, всемогутнього Господа Бога. Для Нього все є можливим, як виходить із наступних місць Святого Письма: "У людей це неможливе, - але не в Бога; у Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27; Мт. 19, 27; Лк. 18, 27/.
Розважмо:
Коли чинитимемо, як найкраще можемо, тоді справді житимемо для неба. Тож, як довго стараємось пізнати, чого Господь вимагає від нас, і якщо старатимемось з усіх наших сил те чинити, тоді нам не треба боятися пекла. Бо предобрий наш небесний Батько, своєю всемогутністю допомагатиме нам жити богоугодним життям. А за Його поміччю напевно дійдемо до нашої мети, до Господа Бога й до вічного, безмежного щастя в Ньому й із Ним.
Молитва:
Всемогутній Господи Боже, мій Небесний Отче, з цілого серця бажаю подобатися Тобі в усьому, тобто в моїх гадках, ділах і бажаннях Від Тебе єдиного залежить, тобто від Твоєї Божої ласки, чи я зможу це все сповнити. Тож підкріпи мене Своєю ласкою, щоб я дійсно міг сповнити Твою волю. А щодо спасіння моєї безсмертної душі, це все залишаю, Господи, Твоєму Божому провидінню. Я вірю сильно, що Ти хочеш мого спасіння й дати мені все, щоб я міг його осягнути. Я переконаний, що, якщо буду робити все, що в моїх силах, осягну ціль, до якої Ти мене сотворив і у своїй доброті призначив. Амінь.