Любі друзі, якщо ви не будете наприкрюватися іншим людям, вони також залишать вас у спокої. Не втручайтеся в справи інших людей, бо вони звичайно собі того не бажають; хай вам буде досить ваших власних справ і клопотів. Знаєте, що вашою найважливішою справою й завданням є угодити Господеві Богові, бо від того залежить ваше життя не лише тут, на землі, але й після смерти, в другому світі. Якщо ви стараєтеся служити Господеві й бути такою особою, якою повинні бути в очах Божих, то вас не повинно обходити, чи це вашому ближньому чи сусідові подобається, чи ні. Вашою найважливішою метою є подобатися Господеві, бо ми Його слуги й нашою службою Йому ми вислуговуємо собі Царство Небесне. Отже, нашим найважливішим обов'язком є Богові служити, як це підтверджує Спаситель у розмові зі спокусником дияволом: "Геть сатано! Написано бо: Господу Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному служитимеш" /Мт. 4, 10/.
Це вже є такою людською неміччю, цікавитись справами й ділами наших ближніх. Через те ми не можемо бути повністю вірними Господеві коли не переможемо цю нашу неміч. Що це нас обходить, що там інші люди роблять? Хіба що це є нашим обов'язком знати про те. Коли ж це не є нашою справою, тоді турбуймося про наші власні справи, головно про обов'язки супроти Господа Бога. Пригадаймо собі відповідь Ісуса св. Петрові, коли той спитав про майбутнє улюбленого учня Христового - Св. Апостола Івана: "Тож побачивши його, Петро каже Ісусові: "Господи, а цей що?" "Якщо я хочу, відрікає йому Ісус, щоб залишився він, аж доки я не прийду, яке тобі до того діло? Ти йди за мною" /Ів. 21, 21-22/. Нас не повинно обходити те, що інші люди роблять, нашою головною справою чи метою повинно бути - йти слідами Ісуса Христа, заховуючи Божі Заповіді, тому що від них залежить наше вічне щастя, згідно зі словами Спасителя: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Або на іншому місці: "Той, у кого мої Заповді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. А як знаємо, нашою найважливішою Заповіддю є Заповідь любови Господа Бога: "Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь" /Мт. 22, 37; Мк. 12, 30/. Причиною того є ця правда, що нам не потрібно буде відповідати за справи інших людей, але будемо мусіти здати рахунок з наших власних слів, діл, гадок, чи за несповнення діл, які нам треба було зробити.
Господь знає кожну особу, наше кожне діло, слово, гадка, чи бажання не скриється перед Його всевідучими очима. Навіть наше найбільш скрите бажання, найтайніший намір видні Йому ясно, й Він їх досконало розуміє. Тож жиймо так, начеб ми псе були перед Його очима, бо справді так живемо. Це описує І Ісалом 139: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу й встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш, Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139, 1-6/. Ті всі гріхи прийдуть із нами на Божий Страшний Суд, з них будемо мусіти здати рахунок. Тому щодня вранці постановімо собі служити Богові вірно, наскільки це є в наших силах, і відновлюймо цю постанову щодня, а тоді займаймося нашими справами, а справи інших людей залишімо їм самим. Тоді наша правда на Страшному Суді виявиться всім, і кожний буде видний таким, яким він у дійсності є. Тож стараймось жити так, щоб нам не треба було встидатись із нашого життя перед нашим Творцем, ангелами й усіма людьми.
Розважмо:
Займатися виключно нашими справами - це справжнє позитивне добре діло. Якщо інші люди потребують нашої помочі, нашим обов'язком є допомогти їм, наскільки це нам можливо. Але задуже думати про їхні справи - це помилка. Нашими молитвами, добрим прикладом і допомогою, в разі потреби, найкраще можемо нашим ближнім допомогти. Очевидно, нам не годиться говорити про хиби інших людей, хіба що ми за них відповідальні. Але й у тому випадку, коли бачимо, що воно не поможе, залишім старання. Нам треба жити нашим, інші ж мають своє життя. Коли ми вже дечим нашим ближнім допомогли, будьмо вдоволені спокоєм нашого серця.
Молитва:
Творче мій і Господи: Моє життя є Твоїм даром. Воно є справою, яка відноситься до мене й до Тебе. То правда, що мені треба любити й допомагати кровним, членам моєї родини, приятелям, ближнім, а передусім моїм батькам, наскільки це в моїх силах. Але багато речей у моєму житті - це щось, що інших не обходить, та й мені не потрібно задуже займатися ними. Не будьмо жертвою надмірної цікавости. Захорони мене, Господи, щоб я не говорив про моїх ближніх та щоб я не спішився вірити в лихі речі, що їх люди говорять про наших сусідів чи ближніх. Амінь.