Любі друзі, цікавість - це добра річ, але тоді, коли її контролює розум і ласка Божа. В багатьох випадках, однак, вона може радше пошкодити, ніж допомогти. В багатьох людей є часом завелике бажання, щоб світ уважав їх ученими й інтелігентними, стараються відповісти на всі питання й розв'язати всі можливі проблеми. Та згідно з правдою, немає такої людини, що могла б на все відповісти. Фактично, деколи є час, що краще не знати, що відповісти. Треба радше займатися своїми заняттями та виконувати свої обов'язки. Старайтесь навчитися чи пізнати все, що може вам допомогти жити кориснішим і чеснотливим життям. Таке знання допоможе вам знайти Божий спокій і мир.
Деколи цікавість може шкодити нашим найкращим справам. У справах Божої науки приймаймо її з простотою й покорою, замість старатися зрозуміти, чому, з якої причини кожне твердження. Правди Божі є заглибокі й зависокі, щоб наш маленький ум міг їх зрозуміти. Сам Господь Бог підкреслює цю правду, коли каже: "Думки бо мої - не ваші думки, і дорогі ваші - не мої дороги, — слово Господнє: Бо так як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55, 8-9/. Деколи треба прийняти навчання Боже, попросту тому, що воно Його. Деякі Божі правди є заглибокі, щоб наш людській ум міг зрозуміти, так Псалом це знання Боже називає зависоким і недосяжним: "Що за предивне знання! Для мене воно зависоке, недосяжне воно!" /Пс. 139, 6/. Тому й було конечним, щоб Ісус Христос прийшов на цей світ і з Божим авторитетом пояснив нам ті недосяжні для нашого ума правди Божі. З нашого боку, нам треба прийняти їх з вірою, в покорі й простоті. Тому що Бог є всезнаючим, премудрим, самою правдою й добром, не може в нічому помилитися, ні нас вводити в блуд.
Контролюймо нашу цікавість. Деколи краще не звертати нашої уваги на деякі речі, начеб вони для нас не існували. Деколи переконаємось із нашої власної практики, що краще бути глухим, сліпим, а то й нерозумним ради Господа Бога. Ми ще не готові пізнати цілої правди. Наразі наповняймо наш ум і серце такими гадками й бажаннями, які допоможуть нам осягнути життя вічне. Спрямовуймо нашу цікавість до тих речей, які можуть зробити нас чеснішими й задоволеними в нашому щоденному житті.
Запам'ятаймо цю правду, що око ніколи не є задоволене баченням, а вухо слуханням. В нашому щоденному житті є багато більше того, що ми змогли б бачити чи чути. Знаємо, що нас оточує невидимий світ, світ духів, які дійсно існують, хоч ми їх бачити не можемо нашими тілесними очима. І той світ духів буде існувати, навіть коли цей підпадаючий під змисли світ зникне й пропаде. Ми, з нашого боку, стараймось пізнати, як найбільше можемо з тих правд, що їх Господь Бог нам об'явив. Стережіться, однак, гордої цікавости, яка думає, що все розуміє або старається заімпонувати іншим людям.
Розважмо:
То правда, що цікавість може довести до великого знання, але вона може також бути шкідливою для людини. У відношенні до слів Божих, людина мусить, у першу чергу, вірити в них, тому що це натхненні слова - Божа мудрість. Коли хтось зацікавлений більше студіюванням Божих слів, як їх здійснюванням, тоді його цікавість не є доброю. Слухаймо слів Спасителя: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14,21/. "З того знаємо, що ми Його спізнали, коли ми Заповіді Його бережемо. Хто каже: "Я Його знаю" і Заповідей Його не зберігає, той неправдомовець, і в тому правди немає. А хто береже Його слова, в ньому Божа любов справді досконала. З того знаємо, що ми в Ньому" /І Ів. 2, 3-5/. Якщо ми стараємося з усіх сил повинуватися Церкві, ми спокійно й безпечно можемо студіювати об'явлені правди Божі, щоб їх краще розуміти.
Молитва:
Душе Святий, що даєш натхнення душам людським, дай мені ласку покірно студіювати й розважати Твої Божі правди й безкорисно повинуватися їм. Дозволь мені розуміти їх якомога глибше, щоб я пізнав їх і міг застосувати Твою мудрість у моєму щоденному житті. Чим вірніше я послідуватиму за Твоєю святою волею, тим безпечніше й корисніше зможу розуміти те, що Ти об'явив світові Твоїм Святим Письмом і Христовою Церквою. Амінь.