Любі друзі, не покладайте завелике довір'я на людську приязнь і на людські засоби. Людські речі можуть подати лише обмежену поміч у нашому щоденному житті й потребах. Коли ви покладете завелику надію на них, то ви готові дуже завестися й розчаруватись. Понад осіб чи речі, які заспокоюють ваші потреби кожного дня, покладіть вашу головну надію на Господа Бога, тому що від Нього єдиного нам дістаються всі речі, конечні для вашого щоденного життя. Бо Він єдиний сотворив їх, удержує при житті й існуванні, тому Він єдиний може дати їх вам до вашого вжитку.
Люди, які сьогодні до нас прихильні, можуть на другий день відвернутися від нас. Подібно як і ті, що сьогодні нам подобаються, можуть завтра не подобатись. Ті речі, які задовольняють нас сьогодні, можуть у майбутньому вже більше не задовольняти. Проте не будьмо такими наївними й не покладаймось задуже на змінливі сотворіння, тобто на людей або на речі. Пригадаймо собі слова нашого Спасителя: "Яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу?" /Мк. 8, 36-37/. Книга Проповідник так окреслює старання людини тут, на землі: "Бо, що буде людині за всю її працю та журбу серця, що їх собі під сонцем завдає? Усі бо її дні - її клопіт: навіть уночі не спочиває її серце; і це теж марнота" /Проп. 2, 22-23/.
Єдиний Господь Бог знає й бажає те, що кожного часу є справді добрим для нас. Він єдиний є незмінним і всіх заспокоює під кожним оглядом. Проте покладаймось у першу чергу на Нього й на Його святу волю й ніколи не заведемось. Полягаймо також на всі інші речі, але наскільки Господь Бог це дозволить. Не багато людей довіряє Божим домаганням, і багато не має довір'я в тому, чого Він бажає від них. Коли ми покладемо повністю наше життя в Його руки, Він завжди зробить те, що є для нас найкращим. Послухаймо, що говорить вибраний народ Ізраїль, нарікаючи, що Господь забув за нього. Ізраїль є уосіблений Сіоном - святинею: "Сіон сказав: "Господь мене покинув, забув мене Владика мій!" Невже ж забуде мати (молодиця) своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях, мури твої завжди передо мною" /Іс. 49, 14-16/. Єдиним досконалим життям для нас, досконалим та тривалим добром є наше життя в Царстві Небеснім. Тому стараймось жити тут, на землі, богоугодним життям, а Господь подбає про всі наші потреби, а головно про вічну нагороду в небі.
Розважмо:
Стараймося не залежати задуже від людей, бо вони лише до певної міри можуть нам допомогти. В людей, як ми самі, є такі самі обмеженості, як і в нас, в них є границі їхнього знання, розуміння й любови. Лише в Господа Бога можемо знайти досконале зрозуміння, всеобнімаючу любов, безмежну силу й безграничне знання. Якщо ми поставимо Господа Бога першим у нашому щоденному житті, в нас визріє новий погляд на світ, буде зміна в нашій доброті й у всьому кругом нас. Люди вже не зможуть більше позбавити нас внутрішнього спокою. Нам вже не буде потрібне людське товариство, як перед тим, і ми будемо втішатись новою свободою здалеку від людських розсіянь, що перед тим журили й непокоїли нас.
Молитва:
Добрий Спасителю мій, в усіх моїх потребах не дозволь мені покладатися виключно на людську поміч. Ти мусиш бути осередком мого існування, усіми моїми радощами, всією любов'ю й прагненням, успіхами в усьому, що я будь-коли знав чи любив. Бо все те є лише маленьким віддзеркаленням величі й усезаспокоюючої слави, що нею є - Ти, мій Боже. Коли ж мені під кінець буде дозволено оглядати Тебе віч-на-віч, я зрозумію, як дуже неповними були мої радощі й щастя мого туземного життя. Дозволь мені жити в Твоїй присутності й крокувати до Тебе кожної хвилини мого туземного життя. Дозволь мені прямувати серед людей з очима, зверненими на Тебе, щоб я вже більше ніколи не залежав надмірно від людей. Амінь.