Любі друзі, слово "умертвлення" означає піддавати себе смерті. Людина, яка бажає жити більше для Господа Бога, мусить жити менше для світу, для свого тіла, для своїх забаганок і неупорядкованих пристрастей. Вона буде старатись чимраз то краще пізнавати Божу волю й сповняти її щораз то ліпше в своєму житті. То правда, що уподобання й брак уподобань, почування й настрої будуть їй противитися, передусім, коли вона захоче здійснювати речі природі немилі й важкі. Людина, однак, повинна послідувати за своїм розумом без огляду на те, чи її природі це подобається, чи ні. Тим способом умертвлена людина поступово вмирає для себе самої, щоб краще жити для Господа Бога. Вона перемагає свої природні норови, щоб чимраз то краще слідувати за Божою волею. Вона умертвлює свої хиби й немочі, щоб набути конечних для її душі чеснот.
Під тим оглядом нам треба поступати розумно, тобто в тій практиці умертвлення нам не можна повністю нищити наші людські бажання й емоції, бо вони є нам природні, отже, дані нам Творцем природи - Господом Богом. Їх, однак, можна вдосконалити, піддаючи під контроль нашого ума, Божою ласкою просвіченого. Їх нам треба використовувати, наскільки вони помагають нам виконувати волю Божу. Проте вислів "умирати для себе - чи умертвлюватися" означає контролювати наші природні сили, щоб краще виконувати Божу волю. То значить, що їх треба вживати наскільки вони помагають нам сповняти Божу волю, але воднораз же контролювати, коли вони перешкоджають нам у її сповнюванні. Чим більше ми вивчаємо Божий Закон, тим краще пізнаємо, що Богу подобається, й що Він бажає, щоб ми чинили, бо це єдине є обов'язковим до виконання. А Господь бажає, щоб ми оцінювали людей і речі згідно з їхньою вартістю. Бо коли ми фальшиво оцінюємо речі та людей, ми тою оцінкою ображаємо Творця.
Подібно як нам не можна підроблювати чи фальшувати грошей, так нам не вільно вдовольнятись фальшивими вартостями в нашому щоденному житті. Коли ж ми засвоїмо собі цю святу чесність, ми ніколи не підемо за фальшивими чи сумнівними вартостями. Коли ми грішимо заради якогось сотворіння, ми ставимо його вище Господа Бога, воднораз же ми його цінимо вище, ніж самого Творця, який є єдино досконалою й безмежно совершенною істотою у вселенній. Каже Господь: "Не робитимеш, собі ніякого тесаного кумира... бо я Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління" /Вих. 20, 5/. "Ти не будеш поклонятися іншому богові; бо Ревнивий - ім'я Господнє, він Бог ревнивий" /Вих. 34,14/. "Я - Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам" /Іс. 42, 8/. Тому нам треба бути дуже уважними в нашому виборі речей в нашому житті, бо коли ми воліємо якусь проминаючу земну приємність радше, ніж вічне щастя неба, ми грішимо проти Господа Бога, який хоче, щоб ми дісталися до неба. Бо нашою оцінкою повинна бути Божа воля в усіх речах. Навіть коли нам здається, що робимо дещо з любови до Бога, то коли воно є проти волі Творця, ми в дійсності робимо це самолюбно, отже, проти Божої волі.
Розважмо:
Чесне життя є те, яке не спричиняє пізнішого жалування, і Господь бажає, щоб ми жили таким життям. Хоче, щоб ми оцінювали людей та речі згідно з їхньою дійсною вартістю, тим способом уникнемо всяких помилок у нашому житті. Така правдива оцінка навчить нас правдивого значення любови й доброти. Наші схильності очистяться й стануть ширшими й досконалішими. Ми перестанемо оцінювати людей згідно з нашими пересудами чи упередженнями. Наші самолюбні мотиви стануть слабшими й рідшими в нашому житті. Таким способом станемо людьми, якими ми завжди бажали бути чи воліли б бути, тобто людьми правдивими, людьми чесними, одним словом, Божими людьми.
Молитва:
Добрий Господи Боже, дай мені ласку любити людей і речі згідно з їхніми заслугами чи вартістю. Не дозволь, щоб моє серце провадило чи контролювало мій ум. Хай мій розум провадить у мені мої внутрішні зворушення, та дозволь мені, Господи, контролювати мої нерозумні пристрасті. Дай мені ласку любити все, що добре, й чинити все, що справедливе, навіть тоді, коли мені здається, що я чиню інакше. Я не буду задуже брати собі до серця, коли мої земні друзі заведуть мене. Ти, Господи, є найкращим і найбільшим моїм приятелем, і ним завжди будеш для мене. Як довго я маю Твою любов і як довго я крокую дорогою до неба, в мене є солідна причина спокою й радощів. Амінь.