Любі друзі, ніщо не завдає людині більше клопотів, як її власна легкодушність-необачність. Як довго ви не опанували ваших низьких побажань та пристрастей, тобто таких, які противляться Божому Законові, ваших гордих амбіцій, глупої зависти супроти інших людей, ви не зможете насолоджуватися Божим спокоєм. Якщо серце ваше ще неспокійне, то значить, що вами ще володіють сліпі й нерозумні пристрасті. Серце ваше ще не покладається на Господа Бога, але на вигоди, розкоші, осяги чи забезпечення в туземному житті. Тому що ви ще такі самолюбні, повні світських бажань, ваші спокуси тягнуть вас до гріхів. Прислухаймось до слів Святого Письма, Книги Проповідника: "Марнота марнот, - каже Когелет, - марнота марнот - геть усе марнота..." "Усякі речі втомлюють людину, а чому, ніхто не каже. Око не насититься баченням, вухо не наповниться слуханим. Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем. Як є щось, про що кажуть: "Глянь: ось нове! - то воно вже давно було у віках, які були перед нами. Немає згадки про минулих та й про тих, що будуть потім, не згадають про них ті, що прийдуть опісля" /Проп. 1, 2; 8-11/. Під кінець святий автор дає нам таку пораду: "Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і Заповідей Його пильнуй, бо в цьому вся людина. Усі бо діла Бог приведе на суд; усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе" /Проп. 12,13-14/.
Все, що до нас приходить не від Бога, й до Нього нас не веде, не є для нас добрим. Багато добрих людей, угодників Божих, задавали собі таке питання: "Чи воно допоможе мені осягнути життя вічне?" Це є для нас дуже важливим питанням! Якщо ми житимемо згідно з ним, тоді буде менше втрати часу, а більше добрих діл у нашому житті. Наші почування й побажання є добрими лише так довго, як ми контролюємо їх у щоденному житті. Але як тільки вони полонять нас і стануть нашими панами, тоді вони звернуть наше життя в постійну їхню неволю. Ми не будемо вже більше мати спокою самі, та знищимо спокій тих, що нас оточують. Ми станемо заздрісними, зависними, амбітними, й іншим буде дуже важко з нами жити. Ми дуже часто перестанемо робити все, що ми повинні робити, й почнемо чинити те, чого ми б не повинні робити. Ми почнемо цікавитися речами, що їх інші роблять, і в нас не буде досить зацікавлення до того, що ми повинні б робити.
Ми могли б зробити світ кращим, ступаючи слідами Божих Заповідей, почавши від себе самих і не ждучи, аж коли інші так зроблять. Вивчаймо Божі правди й дозвольмо, щоб вони контролювали наші пристрасті й усі наші бажання, всі наші боязні й обави, кожне наше слово й діло та загалом ціле наше життя.
Розважмо:
Людина, яка не навчилась умертвлювати себе, має в собі ворогів спокою й добра. Вона легко гнівається на тих, які суперечать чи противляться її самолюбним бажанням. Вона бачить і ганить обов'язки інших, а не помічає своїх власних хиб, вона опрокидує маловажні речі своїх сусідів, у той час коли оправдує свої багато більші й гірші хиби. До таких людей Спаситель звертається такими словами: "Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а онже колода в твоїм оці? Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку" /Мт. 7, 3-5/.
Молитва:
Спасителю мій Ісусе, Ти переміг світ пристрастей і самолюбства. Життям Твоїм умертвлення, молитви, праці й вірности твоєму Отцеві Ти вислужив мені всі конечні ласки перемагати себе самого в моїх щоденних ділах. Я бажаю тепер розпочати життя умертвлення, хочу практикувати самоконтроль наскільки тільки зможу, навіть тоді, коли в тому немає гріха. Моїми умертвленнями сподіваюся одержати більше ласк, поборювати майбутні спокуси. Я готов терпіти для Тебе і боротись для Тебе. Сподіваюсь, що Ти даш мені силу зачинати, бо Ти бажаєш, щоб я так поступав. Дозволь мені забути про себе самого й думати лише про Тебе, найвище й найдосконаліше Добро. Амінь.