Любі друзі, у вашому щоденному туземному житті серця ваші стараються прикріпитись чи прив'язатися до багатьох речей на цій землі. Якщо це прив'язання стане сильним, воно зробить вас своїм невільником, так що воно може навіть склонити вас до гріха. Очевидно, що ваші уподобання чи огида до будь-чого не рішаються одним актом вашої волі. Та ви можете контролювати їх при помочі молитви, умертвленням і Христовими Святими Тайнами. Сам Ісус Христос вказує нам важливі засоби до перемоги диявола; коли учні, що не могли прогнати диявола з хлопця, опутаного бісом, спитали, як можна його прогнати, Ісус відповів: "Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою й постом" /Мк. 9, 29/. А ті уподобання чи огиди нашої природи, звихненої первородним гріхом, є силою гріха, згідно зі словами св. Апостола Павла: "Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо що роблю, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я годжусь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу такий закон, що коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, Закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах" /Рм. 7, 14-23/.
Тому очищуймо нашу любов до всіх туземних речей, уживаючи їх розумно, згідно з Божим Законом. Лише при помочі такої любови зможемо уникнути неволі земних прив'язань. В той спосіб ми не будемо задуже журитись можливістю втрати дечого з тих земних речей, тобто приятеля чи якоїсь дорогої нам речі. Нам треба усвідомити собі одне, що у виборі будь-чого ми на першому місці мусимо поставити Господа Бога перед усім іншим, перед нашими батьками, дітьми, навіть перед нашим власним життям. Каже бо Христос Господь: "Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10,37-38/. Або на іншому місці: "Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. Хто не несе хреста свого й не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем" /Лк. 14,26-27/. Тож коли бажаємо бути учнями нашого Спасителя, мусимо любити Його понад усіх і понад усе. Коли нас непокоять деякі речі, а головно справи, які не стаються так, як нам подобається, ми все ще не розуміємо тих проминаючих земних речей.
Хай ніяка особа, річ чи справа не вартує для нас так дуже, що заради них ми могли б згрішити. Коли ми любимо якесь сотворіння такою любов'ю, то така наша любов є нерозумною, бо тим способом ми воліємо Боже сотворіння більше, ніж Бога-Творця самого. Коли нашим бажанням є колись осягнути вічний спокій і безграничне щастя, мусимо цілою нашою істотою прилягти до Господа, відкидаючи будь-яке сотворіння, яке є лише слабким відблиском Божої краси, величі й доброти. Тому нашим бажанням повинно бути кермуватися в усьому Божою премудрістю і Його святою волею.
Розважмо:
Наш добробут полягає не просто в посіданні чи уживанні багатьох речей, але радше в уживанні всього мудро й без гріха, з наміром завжди подобатися Господеві. Треба нам тямити, що всі речі, тобто: багатства, почести, похвали, подив, сила й вищість понад іншим, чи будь-що інше на землі вабить нас, все те одного дня пропаде, принаймні для нас, із нашою смертю. Тож пощо так дуже до них прив'язуватись і тяготіти? Через те, якщо ми не вживаємо їх, як того бажає Господь, ми вживаємо недобре, бо вони тим способом відтягають нас від нашої мети - від Бога. Нам треба постійно усвідомлювати собі, що нашою правдивою метою є єдиний Господь. Інші речі нам можна вживати під тою умовою, що вони не відтягають нас від Нього, але радше помагають до Нього прямувати.
Молитва:
Господи Боже, моя єдина мета - Ти найдосконаліше єдине добро, до якого Ти мене призначив, і якщо я бажаю бути повік щасливим, мушу до Тебе єдиного прямувати, аж доки Тебе не осягну. Всі Твої сотворіння - це недосконалий відблиск Твоєї краси, доброти й любови. Тож як же я можу бути таким нерозумним, щоб воліти відбиток, а не досконалу Істоту? Але таким немудрим я є тоді, коли виступаю проти Твоєї волі й грішу. Відтепер постановляю відкидати все, що віддаляє мене від Тебе, а чинити те, що мене до Тебе наближає. Дай мені, ласку вибирати в моєму житті тільки те, що Тобі подобається, бо воно допоможе мені осягнути ціль мого життя - Царство Небесне. Ти знаєш, яким несталим і слабким я є, тож допоможи мені чинити те, що Тобі подобається, а уникати того, що є проти Твоєї святої волі. Я знаю, що Ти можеш мені допомогти, бо Ти всемогутній, а хочеш допомогти, бо Ти мій милосердний Бог-Батько. Амінь.