Любі друзі, коли дістали ласку думати по-Божому, ви ніколи вже не будете сумними. Людина може бути сумною, коли її позбавлено того, чого вона дуже бажала. Той увесь сум походить від прив'язань людей. Коли ж у вас буде правдива любов до Господа Бога понад усе, тоді ви не будете сумними, хочби були позбавлені всього на землі. Чим краще ви зрозумієте, ким є Господь Бог, тим більше ви будете бажати Його осягнути понад усі сотворені земні речі. Єдина річ, що може зробити послідовників Божих сумними - це гріх. Але навіть у тому випадку вони цілим серцем повертають до Господа, каючись у своїх гріхах, і, будучи певними прощення, перестають бути сумними. Знаємо зі Святого Письма, що Господь Бог є терпеливим із грішниками, а передусім Він є милосердним і всепрощаючим Богом. У книзі пророка Єзекиїла Він запевняє: "Клянусь як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. Як наш найбільш люблячий Батько, Господь завжди готовий простити й забути про наші гріхи та знову привернути грішників до гідности синів Божих.
Смуток світської людини походить від її самолюбства. Вона сумує тому, що не має того, чого бажала. Дуже часто вона гнівається на тих, що перешкоджають їй осягнути те, чого вона бажає. Вона заздрісна з причини речі чи особи, що їх любить, і завидує тим людям, що мають те, чого вона бажає. Ми ж повинні бути задоволені тим, що маємо, прямуймо Божими дорогами до нашої остаточної мети й живімо спокійно. Не журімось і не турбуймося тим, що люди говорять про нас, ми не перші й не останні, про яких люди недобре говорили. Спаситель потішає нас, коли люди будуть зневажати нас та обмовляти заради Нього: "Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати лихо на вас, обмовляючи мене ради" /Мт. 5,11/.
Каже нам радіти, а не сумувати: "Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами" /Мт. 5,12/. Треба нам знати, що багато більше люди говорять про нас поза нашими плечима, хоч те все не доходить до наших вух. Не звертаймо уваги на людські осуди, стараймось радше про те, щоб жити праведно, аби Господь Бог не осудив нас своїм справедливим Судом. Вже автор Псалмів жаліється перед Господом на клопоти, що їх завдають йому лихі люди, й звертається до Господа про поміч: "Встань, Господи, у Твоєму гніві, підведись в обуренні проти моїх супостатів... Нехай зникне злоба нечестивих, праведника ж Ти підтримай, Ти, що відвідуєш серця й утроби. Боже справедливий" /Пс. 7, 7; 10/. Спаситель, розіп'ятий на хресті, молився серед своїх страждань словами Псалмів: "Всі, що на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою. Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли Він його любить" /Пс. 22, 8-9/. "Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому... Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає й рикає" /Пс. 22, 12; 14/. Не страхаймося й не турбуймось нічим, Господь Бог не вимагає від нас нічого неможливого, тож і нам не треба вимагати, від себе більше, як того вимагає від на Господь. Людська гордість бажає від нас досконалости, якомога скоріше. Покірна ж людина шукає досконалости згідно з її спроможністю. Вона старається робити все, що може, коли ж упаде на дорозі до досконалости, відновлює свої старання. Вона не ошукує себе саму, думаючи, що вже досконала, але з усіх сил старається до досконалости дійти. Коли ж на тій дорозі упаде, то вона не дивується тому, ані не хвилюється, лише щиро жаліє, шукає поради й починає наново свої старання!
Розважмо:
Смуток, боязнь, журба, завжди позбавляють нас спокою, аж доки ми не навчились годитися з Божою волею в усьому. Коли ж це зробимо, тоді вже не будемо більше журитись, де ми живемо, тут чи деінде, чи ми співпрацюємо з тією, чи з іншою особою. Ми пізнаємо Божу руку, яка веде нас через клопоти щоденного життя, навчаючи нас терпеливости, любови й жалю за наші гріхи. Нам треба лише робити все, як найкраще можемо, й це вже вистачає для Господа Бога, отже повинно й для нас вистачати.
Молитва:
Господи Боже, правдивий Твій послідовник знає, як держати свої очі, звернені на Тебе помилю всіх противних хвилювань та емоцій. Я свідомий того, що Ти любиш мене, та що Ти завжди є при мені, щоб мені допомагати в моєму щоденному житті. Одне, що Ти вимагаєш від мене, то старатись іти дорогою до Тебе й бути задоволеним вислідами, що їх мені посилаєш. Моєю остаточною метою є небо й вічна його слава та щастя. Коли ж вірю в те все, тоді в мене немає причини для журби, боязні чи смутку. Як же ж можуть на мене впливати мінливі емоції-хвилювання, коли я живу для найбільшого успіху? Допоможи мені завжди пам'ятати про мою мету! Амінь.