Любі друзі, у вашому житті не матимете ніколи більшої боротьби від тої, яку будете мусіти звести зі собою, тобто з вашими нерозумними хвилюваннями й побажаннями. Це ваші пристрасті, й вони є найбільш упертими й небезпечними вашими ворогами. Ці сліпі й низькі пристрасті в людині є такими близькими їй, що стають майже невидимими для неї. Вони дуже небезпечні для неї з різних причин, бо від них людина втекти ані сховатися не може, тому завжди зостаються в ній, вкорінені в її людській, звихненій первородним гріхом природі. Вони силують людину думати й діяти так, як вони собі того бажають, а не так, як того бажає наш Творець - Господь Бог. Про ті гони в людини говорить св. Апостол Павло, що їх називає іншим законом: "Знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо що роблю, не розумію, бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу (такий) закон, що коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий за внутрішньою людиною Закон Божий, але я бачу інший закон, у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах... Отже, то я сам служу умом Законові Божому, а тілом - законові гріха" /Рм. 7, 14-23; 25/.
Тому нам треба трактувати ті низькі пристрасті як наших ворогів, ворогів нашого вічного щастя - нашого спасіння. Поміччю в тому випадку будуть акти умертвлення, які допоможуть нам осягнути самоопанування. Коли ж ми щиро будемо умертвлюватись, щоб опанувати ті противні гони й осягнути самоконтроль, Господь Бог допоможе нам своєю ласкою, так що опануємо нашу природу, тобто гони, що воюють проти нашого ума, просвіченого Божою ласкою.
Та боротьба за самоопанування є важчою, ніж будь-яка фізична чи розумова праця. Наші низькі пристрасті більше здетерміновані осягнути те, що собі бажають, ніж наше серце чи наша воля, щоб служити Господеві. Очевидно, нам дуже важко боротися проти побажань нашого тіла, тому, що вони є завжди з нами, від них ні заховатись, ні втекти не можна, не можемо їх ошукати, як то нам деколи вдається з іншими нашими ворогами. Причина в тому, що наша природа є завжди з нами, є внутрі нас, що більше, вона - це ми самі. Вона знає всі наші гадки, всі дороги втечі, навіть, усі способи нашої боротьби. А це тому, що її веде й усвідомлює могутній ворог нашого спасіння - прехитрий дух темряви - диявол. Ці хиби зачинаються поволі, легкими й невинними побажаннями, й коли ми відразу не спротивимося їм, вони зростуть у силу й стануть сильною хибою внутрі нас. Тому нам треба відразу ж противитися тим схильностям чи побажанням нашої, первородним гріхом звихненої природи, щоб повторюванням тих актів, до яких вона нас схиляє, ми не витворили противну звичку, яку пізніше буде важко побороти. Проте, коли ми не спроможемось її з самого початку перемогти, коли вона ще слабка, тоді пізніше це буде майже неможливо, коли вже стане сильною звичкою.
Правдивий спокій не осягнемо, коли піддамося тим пристрастям, але осягнемо, коли над ними здобудемо контроль, тобто коли піддамо наші лихі схильності й пристрасті під провід нашого ума, ласкою Божою просвіченого. Контролювати - означає вживати різних засобів згідно з Божим Законом і Об'явленням. Цей самоконтроль вимагає сильної детермінації, а навіть насилля над самим собою, щоб опертися злу. Стараймося так чинити й ми докажемо тим способом нашу вірність і лояльність Богові-Творцеві.
Розважмо:
Наше туземне життя - це постійна боротьба проти противних сил внутрі й зовні нас. Нашими найбільш небезпечними ворогами є сліпі й нерозумні пристрасті, що знаходяться глибоко в нашій людській природі. Вони ніколи не вмирають і ніколи не є цілком задоволені. Дійсне "Ми" пізнається з того, що наша воля сама рішає за ким слідувати: за законом розуму й віри чи гордости й сліпих побажань та пристрастей? Молитва, святі Тайни й умертвлення - це єдине наше оружжя в тій боротьбі. Сам Спаситель натякає на ті засоби. Коли Апостоли, не можучи прогнати диявола з опутаного сатаною хлопчини, спитали поради Спасителя, Він у відповідь повчив їх: "Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом" /Мк. 9, 29; Мт. 17,21/. То значить, що лише молитва й умертвлення проганяють диявола, бо наша, первородним гріхом звихнена природа все ще кермується правилами старого обманця - диявола. Така боротьба стане важчою, коли ми дозволимо, щоб ті хиби загніздилися й запустили коріння в нашому серці. Тому ми, покладаючись на ласку Божу й послідуючи за приказами Церкви Святої, переможемо гріх і поступатимемо в чеснотах кожного дня.
Молитва:
Мій Боже й Спасителю, Ти переміг спокуси й гріх, щоб мені дати приклад, як поступати в спокусах, воднораз же приніс ласку, щоб іти слідом за Тобою. Ти вимагаєш від мене, щоб я умертвлювався в моєму туземному житті, кажучи: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" /Мт. 16, 24; Мк. 8, 34/ Або при іншій нагоді заявляє Ісус: "Хто не бере свого хреста й не йде за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. Тому, Господи мій Ісусе, допоможи мені стати Твоїм вірним послідовником у моїй боротьбі проти всього, що горде й самолюбне в моїй природі. При Твоїй Божій допомозі я зачну практику самоконтролю і умертвлення, коли й де тільки зможу. Сподіваюся Твоєї Божої допомоги в старанні жити розумним життям послуху Твоїй всесвятій волі. Поможи мені, Господи, підкоряти небезпечного ворога, що живе в мені, при помочі умертвлення й підкорення моєї волі Твоїй Божій всесвятій волі. Амінь.