Любі друзі, скажу вам тайну всякої досконалости - забудьте про себе самих і ступайте слідами Спасителя нашого Ісуса Христа в усьому й тоді станете досконалими. Ми бажаємо собі того, що ми вважаємо добрим для нас, але ми дуже часто помиляємося в тих справах; єдиний Господь Бог всевідучий знає, що для нас є добрим, і Він ніяк не може помилитися. Відносно того повчає наш Спаситель: "Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде" /Мт. 10,39/. Це означає, що той, хто хоче врятувати своє життя в час переслідувань, переступаючи Заповідь Божу, його втратить, а той, хто пожертвує своє земне життя заради Христа і Його Євангелія, він нічого не втратить. Бо знаємо, що кожен із нас мусить умерти скоріше чи пізніше, а віддаючи своє туземне життя, зберігаючи Божі Заповіді, він взамін одержить життя вічне в небі. Цю правду підкреслює Спаситель словами: "Не бійтесь тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше Того, Хто може погубити душу й тіло в пеклі" /Мт. 10,28/. То значить: бійтесь радше Господа Бога, який за переступлення Його Заповідей може навіки знищити душу й тіло, посилаючи їх на вічну кару в пекельному вогні. Отже, коли нашим бажанням є бути такими, якими нас Господь Бог хоче мати, пізнаваймо якомога краще Божі Заповіді, в яких Він відкриває свою волю відносно нас, і заховуймо їх протягом нашого туземного життя. Решту ж залишимо Йому, безконечно доброму й милосердному Господеві нашому, й тим способом зискаємо наше справжнє, бо вічне, життя в небі.
Кожна людська хиба має свій початок у помилковому самолюбстві. Людина може позбутися своїх хиб лише тоді, коли справді покине своє самолюбство й слідуватиме за Божими Заповідями. Однак не всі люди стараються повністю позбутися своїх хиб чи вад, деякі відкидають їх наполовину, інші на 90 відсотків, не маючи відваги повністю їх позбутися. Хоч би ми віддали увесь наш маєток убогим, але не віддали нашого серця Богові, ми нічого не зробили, щоб осягнути Царство Небесне. Навіть велика покута нічого не значить, коли ми серйозно не рішилися щиро боротися проти наших хиб та пороків, бо немає нічого, що могло б заступити правдиву чесноту. Основа правдивої чесноти полягає в тому, що ми вибираємо й воліємо Божу волю понад усі речі, тобто, що любимо Господа з цілого нашого серця, усією думкою нашою та з усіх наших сил. Св. Апостол Павло говорить про цю особливу любов "Харітас" й закликає нас, щоб з усіх сил старатись осягнути й засвоїти собі цю любов, що є найкращим Божим даром, кажучи: "Що ж до духовних дарів, то я, брати, не хочу, щоб ви про них не знали..." Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, то я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва й відав усі тайни й усе знання,і якби я мав усю віру, щоб і гори перевертати, але не мав любови, я був би ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жодної користи. Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне" II Кор. 12, 1; 13, 1-8/.
Ми не є такими мудрими, як нам здається, й ми не завжди знаємо, що справді є добрим для нас. Та немає багатішої людини чи щасливішої від тої, що любить і сповняє Божу волю в усьому. Випорожнімо наше серце з усяких бажань і покладімо наше щоденне життя в руки Господа Бога. Молімось, працюймо й чинімо все що є справедливим і добрим для нас. Якщо речі не йдуть так, як би ми собі того бажали, стараймось їх, наскільки зможемо, направити. Але якщо ми вже все зробили, чого простий розум вимагає, приймімо вислід, що його пошле нам Божа воля.
Розважмо:
В тому полягає Божий спокій, та ми вагаємось, чи його прийняти. Що ж ми думаємо, що Господь помиляється? Чи справді ми думаємо, що всевідучий Бог міг би помилитись? Чому ж ми не можемо знайти Його спокою в нас самих? Сумніву немає, що те, що Він робить, є добрим для нас, та й що Він любить нас більше, ніж ми самі себе любимо. Це, що Він бажає нам і що нам дає, є, без сумніву, добрим для нас. Бо Він всевідучий, і, якщо нам щось дає, це мусить бути правдивим, а не сумнівним добром. Чи ми самі бажаємо того добра для себе і, щоб його дістати, не будемо вагатись допуститися гріха? Треба нам знати, що гріх шкодить нам більше, ніж ми це розуміємо.
Молитва:
Спасителю мій Ісусе, навчи мене, як зачинати життя послуху й вірности Твоїй волі? Допоможи мені забути про себе й бути несамолюбним супроти тих, що кругом мене. Я сподіваюсь, що зможу що завгодно чинити для інших людей, моїх ближніх. Нам треба ненавидіти гріх, тому що він є самообманом і глупотою. Як я можу чинити те, що є злом, знаючи, що воно мені шкодить, воднораз же ображає Тебе? Старатимусь, при помочі Твоєї ласки, провадити моє життя, як правдивий і вірний Твій слуга. Те, що Ти забороняєш нам робити, є злим для нас і тому забороненим. Знаючи те, чи ж можу бути таким нерозумним, щоб проти Твоєї волі, допускатися гріха? Ти ж доказав і доказуєш свою любов до мене тисячі разів у моєму житті. Сподіваюсь доказати Тобі мою любов, стараючись так поступати в моєму житті, як Ти собі того бажаєш. Амінь.