Любі друзі, як довго ви боїтеся терпіння, так довго ви не матимете Божого спокою - миру. З причини первородного гріха, нам призначено Богом терпіти. Це той прокльон, що його кинув Господь на Адама й Єву як кару за те, що вони допустилися гріха. Звертаючись до жінки, Господь сказав: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягтиме тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою" /Бут. З, 16/. "Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голосу твоєї жінки й їв із дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, й їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох" /Бут. З, 17-19/. Як страждання Єви були злучені з її приводженням дітей на світ, так Адама були злучені з його борнею з ворожою природою, яка вперто відмовлялась приносити йому плоди, конечні йому на харчі. Якраз той страх перед терпінням робить людині важким підкорення волі Творця. Такого терпеливого переношення терпіння й страждань вимагає Христос від кожного з нас, коли хочемо бути Його учнями. "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" /Мт. 16, 24; Мк. 8, 34/. Ті ж, що відмовляються терпіти разом з Христом, не є Його гідними: "Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. Старання оминути терпіння й смерть людям нічим не поможе, бо вони прийдуть до нас, чи хочемо ми того, чи не хочемо, як Спаситель натякає про те в своїм запрошенні, щоб Його наслідувати, кажучи: "Нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за мною" /Мт. 16, 24; Мк. 8,34/. Виходить із того, що кожен з нас має свій хрест, без огляду на те, чи він його підніме добровільно, чи ні. Те саме є з жертвуванням свого життя за Христа: "Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде" /Мт. 10, 39/. Виходить зі слів Христових, що уникати болю й страждання буде гріхом, а значить - шкідливим для нас. Отже, стараймось бути вірними Христові й ступаймо в Його сліди, якщо бажаємо мати спокій та мир на землі, воднораз же - безмежне щастя на другому світі.
Багато людей шукає сповидного щастя. Навіть коли вони його осягнуть, пізнають, що воно не принесло їм радощів та задоволення, що їх вони сподівалися. Вони дещо змучаться заведенням, але по якомусь часі зачинають знову шукати його, хоч і переконались, що його там немає. Тож не оскаржуймо ні місце, де ми живемо, ні людей, що нас оточують, у тому, що не знаходимо спокою в нашій душі. Навіть коли б ми змінили місце нашого поселення й жили між іншими людьми, ми зостанемося з тими самими хибами та злими навичками. Ми, може, й змінимось, але то не значить, що станемо кращими людьми. Якщо давнє положення повернеться, нам знову буде треба починати таку саму боротьбу, від якої ми хотіли втекти. Ставати ліпшими - це означає перемагати наші хиби й злі навички, а не присипляти їх, стараючись оминати неприємні справи. Відносно того нам треба змінити себе самих. Проте зачинаймо це робити зразу ж, очевидно за ласкою Божою, якої Господь нікому не жалує, коли людина бажає поправитись. Тож продовжуймо наше умертвлення, щоби позбутися самолюбства й самозадоволення.
Розважмо:
Якщо ми повністю не переможемо наших хиб і уломностей, ми ніколи не будемо певні, що вони знову не постануть і не схилять нас до гріха. Проте нам треба, й то конечно, набути чесноти, протилежні нашим хибам і злим звичкам. Якщо ми нетерплячі, то нам треба терпеливо старатися набути чесноту терпіння. Лише дія навчить нас, які в нас хиби, а які чесноти. Людина, яка боїться невигод і страждань, ніколи не поступатиме в чеснотах. Бо вона не хоче наразитися на неприємні речі, що можуть допомогти їй скріпити її чесноти. Очевидно, що ми не шукаємо за нагодою до гріха, але все-таки в нашому житті зустрінемо багато нагод, які виглядатимуть, наче звичайна проба нашої чесноти.
Молитва:
Мій добрий Господи, лише постійна вправа в чеснотах може вдосконалити мою душу. Лише дія може показати мені, як далеко я зайшов у розвитку моїх чеснот, що Ти ними мене наділив. Не дозволь мені, щоб я оминав неприємні обставини, що є конечною частиною мого туземного життя. Тому допоможи мені стати з ними на прю й перемогти, а моїми зусиллями набути конечних чеснот. Допоможи мені практикувати ті чесноти, щоб я став несамолюбним, покірним, терпеливим, повним довір'я до Тебе, Господи. Я не хочу жити з моїми давніми хибами й звичками, тому бажаю їх позбутися, виконуючи й практикуючи протилежні їм чесноти. Допоможи мені їх пізнати, їх поборювати й вдосконалювати відповідні чесноти. Амінь.