Любі друзі, Господь бажає, щоб ви були духовними людьми, тобто такими, що спроможні розпізнати різні форми самообману та прерізні ласки, тобто такі, що приходять від Нього до нас кожного дня. В нас, тобто в нашій людській природі, є глибоке вроджене самолюбство, яке не завжди шукає того, що є справді корисним для нас, але того, що здається для нас добрим. Тож прислухаймось голосові Бога в нас, тобто голосові совісти чи сумління, щоб ми навчилися й пізнали різницю між хибними бажаннями нашої природи й справді добрими бажаннями, що їх посилає нам Господь при помочі Його ласк. Наша природа є самолюбною, вона бажає втішатися всіми радощами землі та й думає, що це не противиться її можливості дістатися до неба. Св. Апостол Павло ясно вказує на нашу хитку природу: "Знаю бо що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу (такий) закон, що коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, Закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума й підневолює мене законові гріха, що в моїх членах... Отже, я сам служу умом Законові Божому, а тілом - законові гріха" /Рм. 7,18-23; 25/. Ця природа, що її св. Павло називає гріхом, перебуває в наших членах, вона у випадку, коли йдеться про гріх, старається виправдати себе та завжди шукає причин, сприяючих такому виправданню. Ласка Божа, навпаки, шукає Божої волі, відвертаючись від усіх нагод до гріха й самообману.
Природа ненавидить всяких обмежень, вона воліє прямувати до того, що їй подобається, заспокоювати свої забаганки, слухатись своєї власної волі. Ласка, навпаки, зацікавлена в самоконтролі, самоопануванні й послусі авторитету; бажає подобатися Господеві постійно в усьому, кожного дня; шукає відповідної нагоди, щоб терпіти трохи більше заради Господа Бога. Природа, навпаки, самолюбна, шукає, щоб задоволити себе. В усьому, що робить, шукає своєї користи та свого успіху. Ласка Божа шукає нагоди догодити Богові, старається допомагати якнайбільше людям, що потребують її помочі, тому що тим способом хоче подобатися Богові, а свої користі залишає в Божих руках.
Природа любить почести й пошану; ласка, знову ж, приймає всі почести й пошани в імені Божому й жертвує їх Богови, знаючи, що без Нього людина є нічим. Спаситель не раз говорить про те словами: "У мені перебувайте - а я в вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я - виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете" /Ів. 15, 4-5/. Природа боїться сорому, зневаги, образи. Божа ласка нічого собі з того не робить, не забуваючи, скільки сорому, зневаг та образ Спаситель зазнав, щоб задосить учинити за гріхи людства. Наша природа любить відпочинок і вигоди; ласка, навпаки, любить всяке заняття, щоб тим способом збагатити своє туземне життя на славу Божу й краще приготуватись до дня справедливого Божого Суду й остаточної відплати.
Розважмо:
Бачачи ті всі різниці між природою й ласкою, ми повинні старатися більше про речі, які відносяться до нашого Творця, й забути за нашу самолюбну людську природу. Христос Господь закликає нас до умертвлення, вказуючи на себе як приклад такого поступлення, кажучи: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде" /Мт. 16, 24; Мк. 8, 34/. Це є безумовним домаганням з боку Ісуса Христа, тому що кожний, хто відмовиться послідувати за Ним за життя, не матиме частки з ним після смерти: "Хто не бере свого хреста і не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/.
Молитва:
Душе Святий, Дателю ласк, що освячуєш усіх людей, моїм бажанням є дати Тобі мою відданіть та вірність, що їх Ти гідний. Ти мій Бог і Творець, що стільки разів протягом дня посилаєш мені спасенні гадки й добрі бажання. Як довго буду я так мало звертати уваги на Твої ласки й натхнення? Дай мені ласку пізнання доріг ласки й доріг людської природи; допоможи мені, щоб я став таким, яким вже давно повинен би бути. Я бажаю стати таким, яким Ти хочеш, щоб я був. Коли ж гріх появиться мені в моєму житті, поможи мені, щоб я його ненавидів і завжди від нього відвертався. Коли ж Ти вкажеш мені, як мені треба жити, дозволь, щоб я не був боягузом, але відразу став на дорогу умертвлення й покути. Господи, веди мене дорогою до неба й до славного життя з Тобою в ньому. Амінь.