Любі друзі, природа людська дбає про принадні й цікаві речі. Вона відкидає всі звичайні й недорогі речі, а передусім усе те, що неприємне й болюче. Гляньмо тепер, що Господь Бог думає про те. Погляньмо на Його план Його Царства тут на землі, на Блаженства, тобто на ті речі, які Він уважає добрими й благословенними для членів Божого Царства на землі. Він каже: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне" /Мт. 5, 3/. То означає, що щасливими є всі покірні, без огляду на те, чи вони з роду такі, чи їх люди або обставини впокорили, вони одідичать Царство Небесне. "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 6; І Пт. 5, 5/. "Блаженні тихі, бо вони успадкують землю" /Мт. 5,4/. Це означає, що Господь винагородить їх не тільки в небі, але й на землі дасть їм багатства земні. "Блаженні засмучені, бо вони утішаться. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться" /Мт. 5, 5-6/. Це означає, що ті хто терплять на землі, не є вдоволені тою земною несправедливістю й бажають, щоб справедливість запанувала повсюди, щоби Божа свята воля всюди запанувала, як про те вони просять у Господній молитві: "Хай прийде Царство Твоє, хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі" /Мт. 6, 10/. Вони не тільки просять про те, але й стараються сповняти цю святу Божу молитву в своєму щоденному житті. "Блаженні милосердні" - каже Спаситель, - "бо вони зазнають милосердя" /Мт. 5, II/. За те Господь відплатить їм тим, що в час Його Страшного Суду, змилосердиться над ними й, помилувавши їх, прийме до свого Царства Небесного. Вони-то, розважаючи свої прогріхи проти Божих Заповідей, стараються простити всім тим, що їх кривдили, заради Господа Бога, який вимагає, щоб люди прощали всім кривдникам, як Він це вимагає в своїй Господній молитві: "Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим" /Мт. 6,12/, маючи на увазі погрозу Господню: "Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших" /Мт. 6,14-15/. "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога бачитимуть" /Мт. 5, 8/. Ті люди чистого серця, що нічим не прогнівали свого Творця, будуть прийняті до Царства Божого й до блаженного видіння слави Бога лицем у лице. Блаженні ті, що стараються, аби Божий мир запанував на землі, й заради того старання зазнають переслідувань від злих людей, які противляться Богові та Його правді на землі. Бо Господь винагородить їх старання й обітре сльози, втішить терпіння, приймаючи їх до Царства Небесного, де вже не буде болю, печалі, ні зітхань, лише безмежно щасливе, вічне життя в Бозі й з Богом!
Ласка не хоче задуже прив'язатися до землі чи до її дібр. Вона свідомо вибирає звичайні, непривабливі, а то й болючі речі, щоб вони не відтягнули від Бога чи розсіяли в їхньому розважанні над справами Божими. Серед противенств, які люди заради Господа переносять на землі, Господь Бог вимагає, щоб вони були терпеливими на землі, бо терпеливим переношенням усіх терпінь вони доказують свою любов. То значить, що задля Нього вони це все переносячи, доказують, що цінять Його вище над власне тіло, над власне добре ім'я чи опінію серед людей. Людська природа радіє, коли збільшує своє посідання та виграє різні земні речі, з другого боку, вона боїться всякої втрати. Ласка Божа, навпаки, не дуже журиться втратою деяких земних користей, ані тим, коли мусить віддати дещо з земних власностей. Природа боїться немилих чи жорстких слів, ласка ж знає, як бути спокійною серед недобрих та злобних людей. Природа воліє брати, ніж давати, любить різні привілеї; ласка воліє давати, ніж приймати. Вона старається оминати всякі привілеї, навіть воліє мати менше, ніж інші, щоб тим способом уподібнитися до Спасителя, що є Царем самопосвяти й жертви.
Розважмо:
Це все дійсно трапляється в нашому житті. Деколи ми є засліпими, щоб завважити те все, що діється в нас чи кругом нас. Дуже часто ми не бажаємо того, чого бажає від нас Господь. На кожному кроці йде боротьба сліпого самолюбства проти ласки Божої у нашому серці. Боротьба зла проти добра, в якій зло звичайно перемагає. Ця безустанна боротьба втихає й припиняється тільки, коли ми замкнемо наші очі й засинаємо сном справедливої людини.
Молитва:
Господи Боже, з Твоїх Божих слів пізнаю, якими важливими є прості й маловажні речі, коли Ти мені їх вияснюєш у світлі вічности. Деколи те, що я уважаю малим і незначним, у дійсності є великим і важливим між моєю і Твоєю святою волею. Виходить із того, що в моєму житті немає нічого незначного, неважливого чи малого. Все, що я думаю, роблю чи кажу, виявляє назовні, ким я є й ким стараюся бути. Це все виходить від Тебе, тож, Господи, виявляй більше Твою приявність у моєму житті, щоб я міг якнайвиразніше Тебе бачити й чути Твої слова, бо тим способом я легше зможу забути про себе самого й іти за Твоєю святою волею. Допоможи мені, щоб я завжди був більше з Тобою, як з моїми сліпими й нерозумними пристрастями, що є в мені. Амінь.