Любі друзі, хай Господь Бог наш, Ісус Христос покаже вам велику вартість молитовної самоти. Коли ви розмовляєте з людьми, то з тої розмови виходите з різними розсіяннями, фальшивими ідеями, непристойними опініями й небажаними побажаннями. Коли ж розмовляєте зі Спасителем нашим Ісусом Христом, ваше знання про життя поглиблюється, й поширюється ваш світогляд. Розмови з людьми звичайно пов'язані з туземним життям, а розмова з Ісусом підносить ваші гадки понад вузькі границі вашого смертного життя. Розмови з людьми приносять переборщену оцінку проминаючої слави земної, в той час коли небесна розмова приносить виразніше видіння небесної слави, яка очікує нас після смерти. Тож увійдіть у себе, на самоту й відпочиньте на хвилину у стіп Ісуса Христа. Робіть це частіше протягом дня, якщо у вас є змога. Наслідуйте під тим оглядом Ісуса Христа, який цілі ночі проводив у розмові зі своїм Отцем Небесним. Помимо важкої місіонарської праці за дня, переходячи зі села до села, з міста до міста, навчаючи народи, Він дуже часто велику частину ночі, а то й цілу ніч проводив у розмові з Отцем Небесним: "А як Він відпустив народ, то вийшов на гору помолитися на самоті" /Мт. 14, 23/. Подібно Він молиться, на самоті перед своїми стражданнями й смертю хресною: "Пройшовши трохи далі, Він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула Його ця година" /Мк. 14, 35; Мт. 26, 39/. "І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися" /Лк. 22, 41/.
Цінімо приязнь Господа Бога, перебуваючи з Ним на самоті. Це допоможе нам мати святі намірення в наших ділах, чисте сумління й спокій ума. Учімось і любімо молитися здалеку від людського ока й ми відкриємо багато маленьких речей, як подобатися Богові більше. Його світло падає на душі людей, що моляться, як посів, падаючий на родючу землю. Легше контролювати наші гадки й бажання, коли остаємось вдома, відвідини й подорожування приносять зі собою забагато розсіянь. Нам не можна буде являтися публічно в товаристві людей, доки не полюбимо самоту й наше перебування в товаристві Господа Бога, та розвинемо довір'я й віддання в розмові з Ним. В молитовній самоті ми осягнемо глибоку цінність небесної мети в нашому житті, воднораз же зміцнимо нашу любов до Небесного Отця. Людина говорить молитви тоді, коли Його розмова є корисною для неї, або для її ближнього. Вона не буде тратити часу й енергії та розсіюватися марними балачками, або ще й гірше, грішними розмовами та жартами.
Розважмо:
Що то за чудне було б внутрішнє знання й сила волі, коли б ми навчилися втішатися побожним читанням і розважанням Божих речей? Ми б участкували в Його Божих гадках і йшли за Його премудрою волею. Так бо навчав нас Ісус, коли одного разу звернувся до Небесного Отця такими словами: "Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так Тобі було до вподоби" /Мт. 11, 25-26; Лк. 10, 21/. Спаситель наш об'явив багато правд Божих своїм Апостолам, тому що вони багато не говорили, але уважно слухали Його наук, їхнього Вчителя й Бога. В молитовному усамітненні ми також зможемо знайти світло й силу жити святим богоугодним життям, воднораз же й успішним життям на землі, в небі. Але навіть у наших людських розмовах, коли ми будемо більше слухати, а менше говорити, ми багато навчимось і зробимо менше помилок. Люди будуть нас більше цінити, бо ми будемо завжди перше думати, ніж почнемо говорити. Кожного разу, коли ми відкриємо нашого рота, ми робитимемо те заради якоїсь мети, і до того ж доброї мети. Проте навчімось найперше слухати, й то найкращого Промовця й Учителя в цілій вселенній, тобто нашого Спаса-Господа Христа, що є несотворенною мудрістю Отця, Його Єдинороднйм Сином. Тим способом Божа мудрість займе місце нашої людської глупости, а наші слова допоможуть тим, що будуть нас слухати. Бо не з нашого власного знання й мудрости будемо говорити, але зі знання, що його одержимо, слухаючи слів нашого Божого Вчителя Ісуса Христа.
Молитва:
Душе Святий, мій Господи Боже, навчи мене говорити добре й розумно. Допоможи мені оминати некорисні розмови. Дай мені, спроможність часто говорити про Тебе, хай мої слова ніколи не скривдять людей доброї волі. Хай мої слова приносять потіху сумуючим, пораду замішаним, світло незнаючим і блукаючим, надію тим, що в розпуці, потіху тим, що в клопотах, добру пораду тим, що її потребують. Візьми мої уста й зроби їх Твоїми. Візьми мій ум у посідання й зроби його знаряддям Твоєї доброти й потоком Твоєї правди. Сподіваюся, що буду людиною мовчазною, тобто такою, що воліє говорити до Господа, ніж до людей. В моїх розмовах допоможи мені наближати людей до Тебе і Тебе до людей. Амінь.